Письменник Андрій Любка видав книжку про війну, в основу якої лягли історії реальних людей. З початку повномасштабного вторгнення Росії Андрій організував волонтерський рух, який закуповує та возить авто для військових. У поїздках письменник познайомився з героями своїх оповідань і описав їхні історії.
Реальні історії із волонтерських поїздок на схід та південь України лягли в основу видання. На титульній сторінці — фотографія Андрія: караван автівок, які везуть військовим на фронт. Всередині — фотографії волонтерів, стилізовані під графіку.
"Це от ми їдемо по Донбасу. Навіть не знаю, який це відрізок дороги. Наші автомобілі, швидка, яку ми веземо і от там десь терикони. Це абсолютний нон-фікшн. Те, що називається документальна проза. Це не просто реальні, а дуже точно вивірені всі деталі", — розповідає Андрій Любка.
Андрій Любка після повномасштабного вторгнення Росії організував на Закарпатті волонтерський рух, який займається збором грошей і закупівлею та ремонтом автівок для військових. Щоразу в такі поїздки відправляється і сам письменник. Там занотував деталі, які лягли в основу кожної розповіді. Андрій каже: у час, коли кадрів з війни багато, вражають історії простих людей.
"Ніхто не розуміє в Європі, що українська армія — це цивільні. Всі собі думають, що українська армія — це профі, супер Рембо, які здійснюють успішні операції. І дуже важливо пояснювати, що основа, кістяк цієї армії набраний вже після початку вторгнення і це цивільні, які не мали досвіду, не мали цього мілітарного бекграунду. От історії цивільних завжди зворушують", — додає письменник.
За словами Андрія Любки, попри війну, попит на книги є. Письменник вважає, що 2023 рік став найуспішнішим у книговиданні за весь період незалежності України.
"23-й рік, якщо ми говоримо про українську художню літературу і переклади українською мовою — це найуспішніший рік за всю історію українського незалежного книговидання. Крім того, зріс попит на все українське, тому що є ця хвиля зацікавлення, піднесення і ейфорії. Але тут важливо розуміти, що йдеться не лише про книжку. Ми є свідками і учасниками ренесансу української культури як такої", — зауважує Андрій Любка.
"Більше стали люди цікавитися україномовною літературою. Як для вивчення мови, щоб почати говорити українською краще, з одного боку. З іншого боку зникла зовсім російськомовна література. Повністю. На цьому фоні стало більше видаватися книжок, стало більше приходити новинок, більше робитися перкладів, наші письменники прийшли в себе, почали більше писати", — додає регіональна менеджерка книгарні Яна Терлецька.
Яна Терлецька в Ужгород приїхала із Запоріжжя після повномасштабного вторгнення Росії. Тут відкрила філію книгарні, в якій працювала раніше.
"Багато книгарень відкрилося в нашій мережі. На початку війни їх було понад 30, зараз — 58. В Одесі відкрили 16 лютого книгарню. В місті, яке під обстрілами. Люди хочуть відволіктися. Це психологічний фактор, який допомагає трохи стабілізувати психіку. Це все напруження через книгу також може виходити. Це для людей психологічне розвантаження", — каже Яна Терлецька.
Яна Терлецька розповідає, що зараз покупці цікавляться книгами з психології, історії України, шукають переклади українською та твори українських авторів.
"Тепер от таке маю бажання зануритися в об’ємні книги. Філософські, тому що таке життя. Тепер якось шукаєш зміст життя. Ми якось переглянули зміст життя і те, що нас оточує. Хочеться знайти сенс", — додала відвідувачка книгарні Світлана.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads