"Творимо на межі життя і смерті": історія помічника військового капелана Степана Хміля

Степан Хміль — помічник військового капелана 105 бригади. На фронт пішов з початку повномасштабного вторгнення. Зараз чоловік лікується, бо отримав поранення на харківському напрямку.

Степан Хміль розповів Суспільному про роль капелана на фронті.

Помічник військового капелана Степан Хміль іде до храму. Суспільне Тернопіль

"Що найбільше подобається, коли повертаюсь у Тернопіль, то це прихід до храму. Я зустрічаюсь там із знайомими, із священниками, які мене навчали. Наповнююсь духовним сенсом, так, як воно має відбуватись. Потім заряджений, мов батарейка, повертаюсь назад".

Торік Степана висвятили в сан священника. Він служить у Свято-Троїцькому духовному центрі.

Степан Хміль, помічник військового капелана. Суспільне Тернопіль

"Найбільше, мабуть, вразили люди на сході, те, як вони реагують на війну і на богослужіння під час війни. Тут служби сприймаються як належне: сьогодні була, завтра буде, розклад висить. У зоні бойових дій кожне богослужіння сприймають, як останнє. Момент пережиття — не знаю, що буде далі. Ми все якось плануємо, але плани можуть змінитися дуже швидко. Коли там люди приходять і моляться, то це відчуття зовсім інше. Ми щось творимо на межі життя і смерті, а ще, як молимось, — то просто неймовірно".

У Пласті перед Великоднем разом з дружиною. Суспільне Тернопіль

Чоловік каже, раніше мав досвід капеланства у Пласті.

"Часто здається, ніби простий випадок, нічого особливого з людиною не стається. Але згодом вона відкривається і розказує, як переживає той чи інший момент. Там всередині війна не менша, ніж ззовні. Коли маю можливість легенько, крапля за краплею, покращити внутрішній стан людини, то це для мене і є капеланство".

Молитва за військових та Україну. Суспільне Тернопіль

Пласт Степан відвідував понад 10 років. Чоловік каже, сюди його привела дружина Наталія Хміль. Жінка пластує з юнацтва.

Наталія Хміль, дружина Степана Хміля. Суспільне Тернопіль

"Коли чоловік приїжджає з фронту, то завжди знаходить нагоду прийти до нас в домівку, допомогти чимось, позайматись з дітьми, часом поволонтерити, особливо зараз, перед Паскою".

На фронті Степана поранило в голову.

Разом з митрополитом Тернопільським і Кременецьким ПЦУ Нестором. Тернопільська єпархія Православної церкви України

"Остання ракета пробила покриття, хлопець біля мене сидів. Воно все відбувалось, як у фільмі, такий тоненький свист, потім усе коричневе. Думаю, все, остання зупинка, десь тут Петро має бути. Чую, якась водичка по мені тече. В той момент я не думав, що це поранення, гадав, що якусь трубу зачепило. Бачу, рука мокра та червона. Поруч був медик Юра, який багатьом допоміг. Він мене перебинтував і ми почали швиденько рухатись і втікати".

Після лікування Степан планує стати військовим капеланом і повернутись на передову.