"Не здаюся завдяки дружині та людям, які допомагають": військовий з Тернопільщини, який на війні втратив ноги

Рік тому військовий з Тернопільщини Олег Дубовий втратив обидві ноги, та про свій вибір піти на війну, каже, не шкодує. Чоловік пів року вчився ходити на протезах в США. А тепер на реабілітації в Сваляві, що на Закарпатті. Олег Дубовий пішов воювати добровільно в перші дні війни, вже будучи на пенсії.

Про своє рішення, травму та плани на майбутнє — воїн розповів для проєкту Суспільного "Вибір вільних".

Олег Дубовий, військовий. Фото: Руслана Гостюк/Суспільне Ужгород

Військовий з Чорткова Олег Дубовий приїхав зі США на реабілітацію до Сваляви Закарпатської області. Чоловік втратив на війні обидві ноги через танковий снаряд, який не розірвався. Це сталося майже рік тому, 9-го березня. Каже, його врятував побратим, він наклав турнікети. Тоді, пригадує Олег, подумав, що не виживе:

"Перше, що я зробив – віддав свою обручку Руслану Махнію, щоб він її передав дружині. Я не знав, чи виживу".

"Обручка була така вся в болоті, брудна, я її гарно протерла, протерла спиртом і кажу, "Давай, моє сонечко, руку, я тобі надягну на ручку, я йому так на пальчик одягнула", — розповідає дружина Олега Наталія Дубова.

Олег та Наталія Дубові. Фото: Руслана Гостюк/Суспільне Ужгород

У серпні подружжя зібрало гроші і вирушило в клініку в Міннесоті. Із цим допомогли благодійники. Там Олег пів року вчився ходити на протезах. Їхню висоту лікарі поступово збільшували. Зараз мета, кажуть фахівці – навчити чоловіка пересуватися без милиць.

"Займаємося вправами на розвиток рівноваги для того, щоб Олег міг себе відчувати більш стабільним на різних поверхнях, так як він буде не лише ходити по рівній плитці, а йому доведеться ходити і по бруківці і по інших поверхнях", – розповідає фахівчиня з реабілітації Альона Мартиненко.

Фахівчиня з реабілітації Альона Мартиненко та Олег Дубовий. Фото: Руслана Гостюк/Суспільне Ужгород

Попри все, що довелося пройти, каже Олег, про свій вибір стати на захист України — не шкодує.

"Я вважаю, це обов’язок кожного чоловіка, відстоювати Україну. Я нічого не кажу про тих людей, які тікають, ухиляються, я їх всіх прекрасно розумію, вони бояться. Але це ж наша Україна. Якщо не ми – то ворог може її захопити, а він панькатися не буде, бо це вже йде війна на знищення".

Олег Дубовий вчиться ходити на протезах. Фото: Руслана Гостюк/Суспільне Ужгород

У тероборону чоловік записався з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ. До цього бойового досвіду не мав, строкову службу пройшов у морфлоті. Каже, дружина підтримала його вибір.

"Я на той час вже був на пенсії, відпрацювавши машиністом тепловоза великий проміжок часу, пів року був на пенсії, я вже мав другу роботу і якраз я був з ночі і почув, що ракети вдарили по Україні. І після роботи заскочив додому і кажу дружині, що я пішов", — розповідає Олег Дубовий.

"Я поставилася з розумінням, ми разом пройшли медогляд всією сім’єю, і я, і дочка, і він. Він звичайно що зразу пішов, тому що він був хлопець, а ми з дочкою медсестри, тому нас були трошки притримали, ми залишилися тут в тилу", — каже Наталія Дубова.

Сімʼя Дубових на реабілітації в Сваляві. Фото: Руслана Гостюк/Суспільне Ужгород

Доки Олег вчиться ходити самостійно — вдома для нього облаштовують пандуси та всі необхідні умови.

"Я не здаюся завдяки дружині та людям, які допомагають. Хочу насамперед зібрати гроші, купити дрон для своїх хлопців відвезти навіть в роту та й займатися волонтерством, по мірі можливості що зможу — те й буду робити".

Олег Дубовий вчиться ходити на протезах. Фото: Руслана Гостюк/Суспільне Ужгород