"Не пробачив би собі, якби не довіз пораненого живим": історія водія швидкої з Тернополя

Василь Дрозд працює водієм на швидкій у Тернополі. Коли почалася повномасштабна війна, у складі першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова поїхав на передову. Вивозив важкопоранених, яких військові забирали з поля бою. Отримав відзнаку Валерія Залужного "За сприяння війську". Зараз чоловік у відпустці, продовжує працювати на швидкій.

Після чергової ротації повенувся додому водій швидкої допомоги тернополянин Василь Дрозд.

"Вже шість місяців вдома не був. Чекає дружина, чекає дитина, в мене син Владислав. Це вже п’ята ротація. Мене ледве відпустили додому, перед новим роком знов поїду".

Василь Дрозд приїхав у Тернопіль. Фото: Суспільне Тернопіль

У Василя перший робочий день на третій підстанції Центру екстреної медичної допомоги, де працює чоловік. Його зустріли колеги.

Працівники швидкої допомоги. Фото: Суспільне Тернопіль

"Василь професіонал дуже високого класу, як водій, допомагає на викликах. Він їздить акуратно і швидко. Кожна хвилина важлива для доставлення пацієнта в лікарню. Я знаю, що він допоможе", — говорить фельдшер Володимир Жак.

Володимир Жак. Фото: Суспільне Тернопіль

Водієм швидкої Василь Дрозд працює три роки. Коли почалася повномасштабна війна, то чоловік зрозумів, що має бути на війні, де зараз потрібен найбільше.

"В нас тут є фельдшер Віталік Гакало. Він тоді з перших поїхав на схід. Я з ним зв'язався, запитав, чи потрібні водії? 24 червня я виїхав з Тернополя на Київ. Після підготовки ми вирушили всі на схід".

Водій швидкої допомоги Василь Дрозд. Фото: Суспільне Тернопіль

У складі першого добровольчого медичного шпиталю імені Пирогова Василь потрапив на Донеччину. Вивозив поранених, яких військові забирали з поля бою.

"Зателефонували нам, щоб ми приїхали на точку перехвату, щоб забрати бійця пораненого. Він був у важкому стані, йому осколок залетів через вухо в голову Терміново потрібно було завезти його в лікарню. Випав сніг, дорога слизька. Я знав, що по цій дорозі не проїду 100 відсотків, а друга дорога обстрілюється. Прийняли рішення їхати там, де обстрілюється, це був Бахмутський напрямок. Довезли його живим до лікарні".

Василь. Фото: Суспільне Тернопіль

Інколи за добу доводилося вивозити більше сотні важкопоранених бійців.

"Після прильотів, після вантажних машин, танків, по тій дорозі везеш пораненого. Їдеш помалу, бо знаєш, що везеш пораненого, а з другої сторони потрібно їхати швидко. Кричить до мене анестезіолог: "Давай скоріше їдь, бо ми можемо його втратити. Оце найбільше мене лякало, я дуже сильно цього боюся, щоб людина у мене в машині не померла, бо я не знаю чи пробачив би собі таке".

Василь Дрозд з колегами. Фото: Василь Дрозд

Василь Каже, якось під час обстрілу і сам ледь не загинув.

"Мені потрібно було гроші зняти, я стояв біля банкомата, а за 15 хвилин прилетіла туди ракета. Тоді загинуло 8 жінок і дуже багато поранених було. Тоді ніч не міг спати, як мене Бог уберіг".

Водій швидкої Василь Дрозд. Фото: Василь Дрозд

Незабаром чоловік планує знову повернутися на передову.

"28 грудня буде нова ротація на січень, то пообіцяв своєму командуванню, що я приїду. Я маю їхати на війну, бо багато поранених і я там більше потрібний".