Нейрохірург Петро Гудак за 35 років практики зробив тисячі операцій на головному та спинному мозку. В інтерв'ю Суспільному він розповів, тепер у Тернополі виконують складні процедури за 30 секунд, а відсоток летальності падає до нуля.
За його словами, коли починав працювати лікарем, у Тернополі не було необхідного медичного обладнання.
– У вас 35 років стажу. Чи підраховували, скільки операцій зробили за цей час?
Ретельно — ні. Думаю, це тисячі операцій на різний кшталт. На відміну, наприклад, від Інституту нейрохірургії. Там є чітка визначеність, кожна клініка займається якимсь видом операцій. На рівні області нам доводиться оперувати практично все. Окрім дорослих оперую ще й дітей, оскільки я є ще й дитячим нейрохірургом за сумісництвом.
– Які нововведення за останній час з'явилися у вашій професії?
35 років тому я застав період, коли не було навіть комп’ютерних томографів. Перший комп’ютерний томограф з’явився в Інституті нейрохірургії у Києві. Я це бачив на власні очі. І діагностика була надзвичайно складною. Тобто, для того, щоб визначити, чи є пухлина, чи є гематома, доводилося пацієнтам у сидячому положенні робити спинномозкову пункцію, вводити туди повітря. Це надзвичайно варварська процедура, пацієнти її тяжко переносили. За зміщеннями серединних структур мозку можна було визначити, чи є гематома. Або пухлина. Це перший метод. Другий метод був такий: пунктували сонну артерію і туди вручну вводили контраст. Тоді за зміщенням судин могли визначити, чи є в голові пухлина чи гематома. Це був відносний період щодо діагностики.
"З появою сучасних томографів нейрохірургія кардинально змінилася"
З появою сучасних комп’ютерних томографів, магнітно-резонансних томографів, ангіографів операційної техніки нейрохірургія кардинально змінилася. Відповідно, смертність надзвичайно знизилася. Раніше жартували, що смертність в нейрохірургії — 120 відсотків: 100 — це пацієнти, а 20 — їхні родичі. Вікна кабінету директора Інституту нейрохірургії якраз виходили на патоморфологічне відділення, де кожен день когось хоронили. Уявляєте, як це тяжко було спостерігати? Надзвичайно тяжко. А сьогодні мова йде про нуль відсотків летальності. Безсумнівно, черепно-мозкова травма — це тяжка категорія хворих. Там смертність більша, залежить від ступеня тяжкості. Та в цілому у всіх сферах нейрохірургії смертність значно знизилася.
– У чому особливість нейрохірургії саме на Тернопільщині?
На сьогодні наша міська клінічна лікарня швидкої допомоги № 1 є одним з лідерів у нейрохірургії. У першу чергу, за технічним і кадровим забезпеченням. Кожному пацієнту з травмою, який надходить у наше відділення, вживляють під оболонки спеціальний датчик, який дає можливість контролювати внутрішньочерепний тиск і діяти за ситуацією. Тобто, або операція, або медикаментозна корекція. Це по-перше. По-друге, в нас нині є настільки точна діагностика, що, наприклад, інтраопераційний комп’ютерний томограф сумісно з нейронавігатором дає можливість надзвичайно точно вводити гвинти в хребет для його фіксації. Я вже жартував, що настільки спростилася ця методика з появою таких апаратів, що, якщо взяти будь-кого з вулиці і сказати: "Знаєш, тобі треба ввести цей гвинт отак, як тут, на цій картинці", то він це зробить абсолютно безпечно. Майже щомісяця у нас є нові операції. За два роки ми зробили 36 нових операцій, про які, на жаль, мало хто знає.
Приміром, операція на аденомі гіпофізу з трансназальним доступом. Тобто, через ніс ми видаляємо пухлини головного мозку аденоми гіпофізу. Пухлини з задньочерепної ямки. Це теж надзвичайно складні пухлини. Це пухлини так званої базальної локалізації, пухлини основи черепа. Ми почали оперувати епілепсію. Приблизно такого типу операції робимо сьогодні. Те, що до вчорашнього дня було абсолютно недоступним. Цих пацієнтів направляли в провідні клініки, зокрема, в Київський інститут нейрохірургії. Зараз ми маємо можливість надавати їм допомогу. Особливо, пацієнтам з проблемами хребта. Як травми, так і дегенеративні захворювання. Наприклад, мікродизектомія займає приблизно 40-45 хвилин. До речі, ми отримали новий апарат, який дає можливість робити трепанацію за 30 секунд. Секунд, уявіть собі. І майже безкровно. Тільки п'ять областей України отримали такі апарати.
"Хочемо взяти частину військових з пораненнями периферичних нервів"
Я, перш за все, хочу подякувати своїм колегам, бо без них цього не було б. Будь-яка робота в нейрохірургії — це командна робота, мої колишні студенти, досвідчені лікарі. Безмежно їм вдячний, особливо, в технічному плані. Моє покоління якось не дуже володіє комп’ютером і тому подібним. Це вже справа молодого покоління. Якраз вони в цьому надзвичайно добре орієнтуються і сприяють тому, щоб ми щодня мали якийсь новий елемент у виконанні складних операцій на головному і спинному мозку. Ще є один момент. Ми надаємо допомогу військовим. З президентом Академії наук, моїм вчителем, академіком Віталієм Цимбалюком відбулася розмова щодо того, щоб оперувати пацієнтів з пораненнями периферичних нервів. Оскільки в інституті нейрохірургії велика черга по три-чотири місяці. Хочемо взяти частину цих пацієнтів на себе, робити складні операції в наших умовах.
– З чим найчастіше звертаються до вас хворі?
З проблемами хребта. Зараз збирають урожай, люди тяжко працюють. З головними болями. Є й онкологічні проблеми, на превеликий жаль. Якщо говорити про дитячу нейрохірургію, я б хотів зазначити, коли проходжу біля озера й бачу, як підлітки й молоді люди ганяють на величезній швидкості на скутерах без шоломів. У мене серце стискається. Тому що за цей місяць я прооперував багато пацієнтів-дітей зі складними черепно-мозковими травмами після падінь. На мою думку, в цивілізованому суспільстві не може дитина сісти за скутер, який їде зі швидкістю 40-50 кілометрів за годину по асфальту, без захисту голови та інших частин тіла.
"Нині всі пацієнти — з розладами психічного здоров’я"
– Чи помітили ви ріст захворювань після початку повномасштабної війни?
Усі пацієнти, як біженці, наприклад, так і наші хлопці, які воювали, — з постстресовим синдромом. Усі пацієнти без винятків, в тому числі цивільні, — з розладами психічного здоров’я. Тому що в них є тривожно-депресивний розлад, безсоння – диссомнія. У всіх солдатів страх. У мене недавно був солдат, який зайшов і буквально плаче. Тобто, в нього нервова система абсолютно розбалансована. Їм треба допомагати сумісно з психологами, психіатрами, неврологами.
– Чи вистачить спеціалістів, коли приїдуть військові з фронту і доведеться їх лікувати?
Думаю, тут важлива не кількість лікарів, а їхня якість. Я прихильник того, щоб менше, але ліпше. Тобто, це мають бути висококваліфіковані спеціалісти. Думаю, на сьогодні їх буде цілком достатньо.
– В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що всі хвороби від ліні та невігластва. Що треба робити, аби не потрапити до вас?
Дуже просто. Своїм дітям кажу: "Follow me", тобто, "Робіть так, як роблю я". Тобто, не зловживайте нічим. Не кажу вже про алкогольні напої чи паління. Рухайтеся, робіть зарядку, пийте чистеньку воду, слідкуйте за своїми нервами. Не нервуйтеся зайвий раз, якщо є така можливість. Надлишкова вага від того, що люди їдять неправильну їжу. За цим треба обов’язково слідкувати. Бо інакше, як сказав Лео Бокерія, грузинський кардіохірург, людина, яка не звертає уваги на власне здоров’я, має проблему самоідентифікації. Він не каже, що це люди, в яких проблеми з інтелектом. Безсумнівно, є люди, в яких ендокринні розлади. Це тут зовсім ні до чого, бо такі люди не можуть вплинути на своє здоров’я, на свою масу. Але там, де можливо, не треба цим зловживати.
"З будь-якими питаннями потрібно звертатися своєчасно"
– Як переконати людей запобігати захворюванням, частіше звертатися до лікаря?
Коли приходять люди з задавненими проблемами, багато не говорю. Беру за руку, заводжу в палату і кажу: "Тут лежить пацієнт, який має таку саму проблему, як ви. Дивіться, як ми її вирішили. Але ви могли мати ліпший результат, якби прийшли трохи раніше". З будь-якими питаннями потрібно звертатися своєчасно.
– Які проблеми в розвитку нейрохірургії на Тернопільщині?
Колись був у мене такий період, коли я звинувачував когось. А зараз абсолютно нікого не звинувачую. Навпаки, вдячний за ту науку життя, яку мені ці люди дали. Вважаю, все залежить тільки від тебе самого. Сумісно з колективом колег розв'язуємо питання. Потрібна якась техніка? Шукаємо і вирішуємо. Треба нові операції освоїти? Їздимо по закордонах і переймаємо досвід. Якщо потрібно, запрошуємо суміжних спеціалістів з Київського інституту нейрохірургії. Вони нам допомагають. Усе залежить тільки від вас самих, від того, як ви вирішите цю проблему. Ні до кого претензій не маю.
