Відставний офіцер з Норвегії волонтерить у штабі громадської організації "Десантно-козацький рій" у Тернополі. Після виходу на пенсію П'єр Арне брав участь у миротворчій місії в Лівані. Працював у складі "Міжнародного Червоного Хреста", займався волонтерською діяльністю в Іраку. Коли дізнався, що в Україні почалася війна, переїхав сюди, щоб допомагати Збройним Силам України.
Про це 74-річний чоловік розповів Суспільному.
Разом з волонтерками Ніною Стець та Майєю Черник П'єр Арне сортує ящики з гуманітарною допомогою.
"Я не можу перебувати на лінії фронту, брати активну участь у військових операціях. В країні дійсно діється жах. Роблю те, що можу. Все заради перемоги і допомоги людям".
До волонтерського штабу П'єр Арне прийшов пів року тому, розповідає Майя Черник.
"Він прийшов до нас, запропонував допомогу. Ми всі були здивовані. Найперше, це мовний бар'єр: він розмовляє англійською, а ми українською. Хтось знає кілька слів англійською, і так ми спілкувалися, як могли. Зараз П'єр вчить українську. Вітається до нас українською: доброго дня, дякую. Ці слова він вже знає. Якщо треба кудись нести якийсь ящик, то він вже бачить знає, в яку аудиторію який ящик треба нести. Дуже щирий, добрий".
П'єр Арне отримав відзнаку "Волонтер України", — каже голова громадської організації "Десантно-козацький рій" Володимир Мосейко.
"Коли йому вручали цю нагороду, то він плакав, як дитина. Це для нього дуже-дуже важливо. Коли він поїхав за кордон, то все ж вернувся до нас і продовжує працювати у волонтерському центрі. Розвантажує і завантажує допомогу, складає мікси, носить і переносить. І навіть, коли "Подільська Волинська Січ" у червні готувалась до заїзду дітей, то він і там працював, розкладав намети, готував табір. П’єр зв'язав нас з Норвезьким Червоним Хрестом, ми тепер співпрацюємо".
П'єр Арне каже, не очікував, що отримає нагороду.
"Ця нагорода для мене дуже багато означає. Дуже великий момент в моєму житті. Це був сюрприз. Після отримання нагороди я відчув, що дійсно багато можу, і це для мене надзвичайно важливо".
На запитання, що робитиме, коли війна в Україні закінчиться, П'єр Арне відповідає:
"Мене нічого не стримує. В мене немає дитини, немає сім'ї. Я насолоджуюся перебуванням тут. Мені подобається Україна. Подобаються українські люди. Можливо й залишуся тут".
