У селі Білобожниця, Чортківського району, попрощалися з військовослужбовцем, народним депутатом восьмого скликання Олегом Барною. Він загинув 17 квітня на Донеччині, під час виконання бойового завдання.
Провести в останню путь військовослужбовця 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша прийшли близько півтисячі людей. Воїн загинув за день до свого 56-річчя. Чин похорону розпочався в домі Олега Барни. Від будинку до церкви Преображення Господнього, де відбулася панахида, дорогу встелили квітами.
24 лютого Олег Барна пішов добровольцем у військкомат, як і 9 років тому. Його однопартієць Володимир Богайчук розповів, вдалося кілька разів випадково зустрітися на передовій.
"Перший раз – це були Гостомельські ліси, якраз недалеко від Бучі, коли тільки почалася повномасштабна війна ми з Сірчишиним Андрієм доставляли карету швидкої допомоги для 44 бригади, якраз випадково зустрілися з Олегом Степановичем. Він був правдолюб, він був жорсткою, але справедливою людиною і він завжди відстоював інтереси України, де б не був, чи в Європарламенті, чи у Верховній Раді, як вчитель, чи бувши на передовій".
Віддати останню шану захиснику прийшли рідні, друзі, колеги, побратими та односельчани.
Прощання відбулося біля церкви Преображення Господнього.
Після панахиди траурна колона рушила до пам’ятної стели захисникам, що на місцевому кладовищі, там поховали воїна.
"Він пішов, щоб була перемога, він пішов перемагати і вона буде. Я дякую, за вашу пожертву. Ми з хлопцями вирішили передати усі кошти в 68 бригаду. Чоловік казав, що їм треба очі в небі. Він буде тими очима в небі від Бога, а ми купимо ту зброю, якої їм бракує, бо якби ті дрони були, то може не полягло б стільки людей", – говорить дружина Ольга Барна.
Брат Олега – Степан Барна, який також захищає Україну в боротьбі з російськими окупантами, каже востаннє говорив з братом на Великдень.
"Ми вітали один одного з Великодніми святами. Він нічого не казав, що буде йти на штурм, але я так розумію, що він про це знав, бо до багатьох подзвонив, всіх попередив, привітав зі святами. Ми поспілкувалися, він розказав про те, що буде син одружуватися в липні цього року, в нього вже були якісь плани. Але життя військового якраз полягає в тому, що ти не знаєш, коли доля випаде така, як випала Олегові".
Степан Барна розповів, дискутував з братом з багатьох питань, але без сумніву найбільше в житті він любив Україну.
"Він цього не приховував. Навіть, вдома казав дружині: "Я тебе люблю, але більше люблю Україну". Він бувши студентом пішов на Революцію на граніті, студентська революція, голодував в 1990-му році. Під час Помаранчевої революції він був активним учасником. На Революції Гідності він був поранений, одразу у 2014 році добровольцем пішов на фронт. Олег – це фактор епохи. Якби він народився в Середньовіччі, він би був козаком".
Вчора, 22 квітня, відбулася панахида в рідній домівці бійця в селі Білобожниця, також попрощалися з військовим в Чорткові та Тернополі.
У п'ятницю, 21 квітня, попрощалися з Олегом Барною та його побратимом Валерієм Дороховим у Києві. Служба за загиблими бійцями відбулася в Михайлівському Золотоверхому соборі. Опісля — церемонія прощання на Майдані Незалежності.
Що відомо
Олег Барна народився 18 квітня 1967 року в селі Нагірянка Чортківського району в родині вчителів. Закінчив фізико-математичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету.
У жовтні 1990 року брав участь у "Революції на граніті". У 1999 створив Білобожницьку правозахисну групу (загалом займався правозахисною діяльністю з 1996 року). У 2002-2010 роках був Нагірянським селищним головою.
Народний депутат 8 скликання. Обраний у 2014 році від "Блоку Петра Порошенка". Голова підкомітету з питань контролю за дотриманням законодавства у сфері запобігання і протидії корупції юридичними особами Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.
Олег Барна був учасником Євромайдану в Чортківському районі та в Києві. Отримав поранення внаслідок протистоянь 18 лютого 2014 року в Маріїнському парку.
У липні 2014 року добровольцем пішов у ЗСУ в зону АТО, був бійцем 128 окремої гірськопіхотної бригади, командиром мінометного розрахунку (псевдо "Дядько Олег").
Із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році пішов добровольцем у військкомат. З 25 лютого був зарахований на посаду командира гранатометного відділення.
Читайте також
- Загибель екснардепа Олега Барни: спогади про військовослужбовця
- На війні загинув екснардеп Олег Барна