На Тернопільщині відбувся табір активної реабілітації для людей, які пересуваються за допомогою крісел колісних. Цьогоріч на нього приїхали 12 учасників з ураженнями спинного мозку. Впродовж 10 днів вони навчаються самообслуговуванню, відпрацьовують техніку їзди на кріслі колісному, відвідують басейн і грають у теніс.
Про це розповів виконавчий директор ГО "Група активної реабілітації" Віталій Пчолкін.
"Ми перебуваємо на таборі активної реабілітації, це п’ятий день тренувань. Це табір для людей, які мають ураження спинного мозку в шийному рівні. Це доволі важкі ураження. Загальна мета – набути навички самообслуговування і активності, які дозволяють жити більш самостійним і незалежним життям, без сторонньої допомоги. 12 учасників, 9 інструкторів, з них двоє — без інвалідності. 12 людей — це група сервісу, два медики та два організатори. Всього є 35 людей. Учасників менше, ніж торік, тоді їх було 18. Це через особливість табору, бо більшість учасників потребують постійної стороні допомоги в різних аспектах. Але команда більша, відповідно, бо більше роботи. Дев'ять інструкторів, з них двоє без інвалідності".
Одне із занять — техніка їзди в кріслі колісному, зазначив інструктор табору Павло Спірідонов:
"Відпрацьовуємо підйоми на пандус, спускання зі сходів без допомоги й з допомогою, розповідаємо, як правильно спускатися зі сходів, щоб не травмувати себе і ту людину, яку просимо допомогти".
Ветеран з Львівщини Олег навчався спускатися зі сходів з допомогою інших.
"У мене є певна складність із правою рукою, бо в мене було поранення шиї і правої руки, тому є певні обмеження в рухах. Але з кожним днем, вважаю, що все краще виходить", — розповів Олег.
Учасники табору навчаються і самообслуговуванню в побуті.
Олександр Буланий чистив картоплю. Чоловік розповів, що отримав ураження спинного мозку під час пірнання в басейн. Декілька років пересувається на кріслі колісному, проте самостійно обід готує вперше.
"Я навчився їздити на кріслі колісному, і став більш рухливим. Почав відчувати м’язи, більше рухів з’явилося й опановую приготування їжі, тобто можу нарізати, відрізати щось, взяти їжу. Їсти я навчився ще до табору, але тут відпрацьовую навички і вдосконалюю їх. Це потрібно, щоб навчитися бути самостійним та не залежати ні від кого".
Одна з інструкторів табору — Олена Цимбалюк.
"Є спеціальна адаптована дощечка з бортиками, щоб зафіксувати продукт і щоб він не вилітав. І є такі цвяшки, де можна зафіксувати і картоплинку, і ковбаску, і будь-який продукт. Тоді його можна буде самостійно нарізати", — сказала інструкторка.
За запитом учасників, їх навчають пересідати з крісел колісних в автомобіль. Це спробував зробити ветеран російсько-української війни Роман Струков.
Чоловік розповів, що отримав поранення у 2019 році під час обстрілу позиції. До поранення він водив автомобіль і планує знову сісти за кермо.
"Я б хотів купити автомобіль, переобладнати і їздити самостійно. Найважче поки — пересісти з крісла колісного в машину", — зазначив Роман Струков.
Інструктор Віталій Пчолкін розповів, що сам водить автомобіль.
"Ми переміщуємося на пасажирське місце, умовно моделюємо ситуацію переміщення на таксі. У мене є адаптований автомобіль, на якому я їжджу. Це повністю переобладнане авто, яке має відкидний пандус і всередині повністю передбачає можливість переміщення для людини на кріслі колісному. Тут зроблений суцільний простір всередині, повністю змінена платформа, є ручне керування, тобто дублювання звичайних педалей, від себе — гальмо, вниз — газ. Окремо винесена коробка передач, я витискаю газ і можу на пульті ввімкнути передачу", — сказав інструктор.
Також з учасниками табору працюють у басейні, — розповів інструктор Андрій Щербацький.
"Я працюю інструктором у таборах групи активної реабілітації вже третій рік. Пройшов стажування у Польщі, перейняв досвід від групи активної реабілітації ФАР — це відома група активної реабілітації в Польщі. Впроваджуємо такі заняття і в Україні. Основна база — це не зробити з людини паралімпійського чемпіона, а навчити, щоб вона могла адаптуватися в середовищі біля басейну, або якщо захоче з родиною поїхати на відпочинок на море. Навчаємо, щоб людина могла спокійно, вільно розуміти свої можливості, щоб відвідати даний заклад і не переживати, що може щось трапитися, або хоча б мати розуміння, що з собою потрібно взяти, до прикладу із засобів гігієни або допоміжних засобів, які можуть бути корисними її в такому побуті", — зазначив інструктор.
Андрій Щербацький розповів, під час яких ситуацій людей найчастіше отримують ураження спинного мозку.
"95% людей з ураженням спинного мозку саме шийного відділу отримали травми під час пірнання. Також є велика кількість людей, які травмувалися під час в ДТП, аварії, особливо, коли людина вилітає з мотоцикла, то в першу чергу ламається шия. Люди після цього бояться заходити у воду, бо є психологічний бар'єр. Наше завдання — пояснити людині, щоб вона не хвилювалася і не боялася, бо раніше людина могла плавати. Але, отримавши травму, нижня частина тіла уже не так працює, як раніше. І люди вже бояться: "як я буду плавати без ніг, половина тіла не працює". Але це можливо, ми їх навчаємо, адаптовуємо. І головне — це робота психологічна, не дати людині панікувати, злякатися і комунікувати з водою, відчути її".
Учасники грають у спортивні ігри. Серед них — настільний теніс. Інструктор із цього виду спорту — Олексій Порох.
"Теніс у нас, як показова дисципліна. Треба, щоб учасники ознайомились з цією грою і зрозуміли, чи вони можуть грати в теніс. Переважно, більшість учасників, якою б тяжкою не була у них травма, починають грати. Вони ще самі не знають, що вони можуть. Тому сам теніс гарно розвиває і координацію, і верхній плечовий тулуб".
Вчилася грати у теніс Марина Кошова із Харкова.
"У мене був спинальний інсульт у 2015 році. Мені потрібно навчитись більше самостійності, бо я живу одна. Гловне для мене було навчитися правильно пересідати, пересідати в машину і загалом активність, рух, бо вдома цього не вистачає. Квартира недоступна, другий поверх без ліфта, я сама ніяк не з'їду. У квартирі планування дуже незручне і в місті теж незручно ходи: бордюри і дороги погані".
На Тернопільщині табір активної реабілітації відбувається третій рік. Загалом такі табори громадська організація "Група активної реабілітації" організовує з 1992 року, розповів організатор табору Юрій Влізло.
"Це шведський напрямок, у 1992 році в Україні пройшов перший табір за їхнім коригуванням і наставництвом. Потім табори астіше відбувалися з 2008 року. Наша громадська організація — група активної реабілітації, юридично зареєструвалася і з того моменту офіційно почалася її активна діяльність. Раніше табори проводились частіше, була можливість, а зараз постійно доводиться шукати фінансування, адже це все відбувається за наші накопичені кошти, або за допомогою донорів. Мета табору – навчився жити сам, маючи ураження спинного мозку і навчи іншого. Це передавання цих настанов іншому за принципом "рівний рівному", якого ми дотримуємось. Це найкраща модель для того, щоб передавати навички", – сказав Юрій Влізло.
За його словами, працюють за принципом "рівний рівному", інструктори також мають ураження спинного мозку та пересуваються за допомогою крісел колісних.
Цьогоріч для учасників організували терапевтичну екскурсію Чортковом. Під час неї відпрацювали набуті навички користування кріслом колісним у місті, а ще перевірили його на доступність.
Інструктор табору Олександр Бойко розповів про те, наскільки у Чорткові забезпечили доступність для людей, які пересуваються на кріслах колісних.
"Є доволі доступні ділянки і є ділянки, до яких є ще питання, туди влада не встигла дістатися. І там людям на кріслах колісних не зовсім зручно, саме в цьому місці зручна бруківка, яку можна подолати на кріслі колісному. Що буде далі — будемо дивитися", — зазначив Олександр Бойко.
Радник міського голови Чорткова з питань безбар’єрності Іван Космина зазначив, що у місті на деяких ділянках понизили пішохідні, однак продовжують роботу над доступністю.
"Є моменти, над якими ми зараз працюємо. Тільки усунули бар'єри на вулиці Шевченка, з головної площі міста до парку Шевченка. Зробили світлофор для людей з порушеннями зору, він відчитує стуком звук, щоб незряча людина могла зорієнтуватися. Є місця, де треба попрацювати над усуненням бар'єрів, наприклад, над водостічними лотками, але ми над цим будемо систематично працювати".
Ветеран війни Олександр Борбот родом з Луганщини, зараз живе й проходить реабілітацію в Тернополі. Він розповів про екскурсію в Чорткові:
"Я побачив, що біля аптеки є пандус, але до самого пандуса немає заїзду. Інклюзивність ще поки не на відповідному рівні. Віримо, що надалі все буде змінюватися".
