Через селище Краснопілля Сумського району на початку повномасштабного вторгнення з боку кордону в сторону Тростянця й Боромлі рухались колони російської техніки. Відразу почалися й обстріли прикордонних сіл громади та самого селища. У 2023 році обстріли посилились, а у 2024 Краснопільську громаду обстрілювали найбільше з усіх прикордонних громад. Як змінилося життя мешканців Краснопілля за три роки повномасштабної війни, скільки людей виїхало і хто продовжує там жити попри обстріли – у тексті Ірини Касьяненко.
Такий вигляд має нині центр селища Краснопілля.
Звідси до кордону з Російською Федерацією 10 кілометрів. Від початку повномасштабної війни й до сьогодні селище та прикордонні села громади війська РФ обстрілюють з різних видів озброєння.
Наприкінці травня 2024 року російські війська поцілили в центр селища ракетою С-300. Тоді загинули дві жінки, які перебували поблизу місця влучання, ще п’ятеро людей були поранені.
Нині на місці загибелі жінок встановили пам’ятний знак з їхніми портретами.
Вирву, що утворилась внаслідок вибуху засипали. Попри обстріли, в селищі продовжують жити люди.
Місцева жителька Олена Федченко переїхала сюди після заміжжя, 12 років тому. Початок повномасштабного вторгнення, каже, запам`ятала на все життя.
"Вранці в десять хвилин на п`яту прокинулись від того, шо бабахнуло. Чесно сказати, думали що котел у хаті закипів, а це почався обстріл. І потім години в три дня пішли колони повз нас. Йшло три колони. Оце вони проїхали і тут як виїжджати з Краснопілля на ставок, отам зупинились і поставили свій пост, — згадала жінка.
Місцевих жителів, розповідає пані Олена, російські війська не чіпали, проте люди "боялись до смерті" такого сусідства.
"У нас не було ні поліції, нікого не було, взагалі. Всі потікали, залишились лише люди. У нас не було ні інцидентів, нічого, всі один за одного трималися, хоча були самі".
Наприкінці квітня 2022 року російські війська виїхали з громади на територію РФ. Проте, обстріли прикордонних сіл та Краснопілля не припинились. У 2023 році обстріли посилились, а у 2024, за інформацією обласної військової адміністрації, Краснопільську громаду російські війська обстрілювали найбільше з усіх прикордонних громад Сумщини – зафіксовано понад 3500 обстрілів.
"Як пішли на Курщину хлопці, оце в нас найдужче почали. Тоді ж почались КАБи, і школи і все на світі розбивати в нас. І по цей день таке", — сказала Олена Федченко.
Попри складну безпекову ситуацію в селищі, пані Олена виїжджати не планує.
"В мене й чоловік пропонував виїхати подалі звідси. Ну, якось, це одна проблема. Собаки, коти як їх кинути? Як кинути хату? Ви ж знаєте самі: кинь хату – полізуть усі. . Є де жити, є що їсти – до останнього будемо на місці".
Сусідка Олени Федченко, пані Наталія теж не хоче виїжджати з селища, в якому прожила все своє життя.
"По-перше: за що виїхати? По-друге: за що жити? І знаєте, десь добре, а вдома краще. Страшно за дітей, канєшно. Але не хочу нікуди їхати, навіть не було думки виїжджати. Принаймні поки будинок цілий, поки живеться. А далі не знаю, що буде".
Двоє з трьох дітей Наталії школярі, навчаються дистанційно. Жінка каже: навіть якби дозволила безпекова ситуація, навчатись її дітям ніде.
Краснопільський ліцей нині зруйнований. 7 листопада минулого року на територію навчального закладу впали три російські авіабомби. Наступного дня, коли місцеві жителі прибирали наслідки першого влучання, туди влучив ще один КАБ. Люди вціліли, бо встигли спуститись в укриття.
Онлайн-навчання, говорить Наталія, не дає її дітям достатній рівень знань.
"Це дуже канєшно, дуже тяжко. Вчитель би бачив що дитина може, що не може. І для мене це дуже тяжко весь цей онлайн, от і все", — поділилася Наталія.
При обстрілах Наталія, разом із дітьми та сусідами ховаються в спільний підвал. В погребі про всяк випадок жінка зробила запаси.
Півтора року тому із прикордонного села Грабовське переїхав у Краснопілля Олександр Котенко. На той момент, каже, в селищі було спокійніше.
"Тут так не стріляли раніше. У Грабовському гатили сильно, а тут не так було. Приїхав сюди, а тут таке саме. Але далі нікуди не поїду".
Якщо безпекова ситуація стане кращою, Олександр Котенко хоче повернутись із дружиною в рідне село.
"Я б і зараз поїхав, але поживемо-побачимо, що воно далі буде – ніхто нічого не знає".
Деякі магазини в селищі через безпекову ситуацію нині не працюють. Інші продовжують обслуговувати покупців. В одному з таких працює Вікторія Артамонова.
"Всі переживаємо, всі боїмось, але що робити. Робота є, люди ходять, люди продовжують тут жити. У нас є поруч в гімназії укриття і якщо летить на Краснопілля КАБ, ми біжимо відразу в укриття".
За інформацією виконуючої обов`язки голови Краснопільської селищної громади Ірини Юхти, на початок 2022 року в громаді проживало близько 12000 людей, нині залишається близько 8 тисяч. Внаслідок обстрілів за три роки повномасштабної війни в Краснопільській громаді загинуло понад 20 людей. З початку 2025-го – четверо загиблих.
Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram