У травні 2024 року вийшов закон, згідно з яким деякі категорії ув'язнених можуть вийти умовно-достроково для служби за контрактом у ЗСУ. Ув'язнені, які висловили бажання бути мобілізованими, можуть піти служити після рішення суду та проходження ВЛК. Про те, як нині воюють колишні арештанти – ми говорили із командиром роти підрозділу "Шквал" 129 бригади ТРО Анатолієм Буряком та заступником командира бригади з психологічної підтримки персоналу Артуром Чернявським.
"Сьогодні ці хлопці прикривають тих, будемо казати, воїнів, які вже три роки порвані, пошмотані, ранені і вони вже втомились", — говорить командир роти Анатолій Буряк.
"Те, що у них за плечима є судимості, це нічого не означає. В першу чергу вони люди", — сказав заступник командира бригади з психологічної підтримки персоналу Артур Чернявський.
Майже щодня між виконанням бойових завдань військовослужбовці спецпідрозділу "Шквал" тренуються. Долають перешкоди в умовах, наближених до бойових, риють окопи й бліндажі, удосконалюють навички надання першої медичної допомоги.
"Весь штат хлопців, солдатів, вони складаються із УДО-шників, це хлопці, які сиділи в зонах, які захотіли воювати по контракту і були звільнені. І зараз проходять тут і підготовку, і службу. Багато хто вже були в таких серйозних боях", — говорить Анатолій Буряк.
"Це особливий склад людей, які в соціумі не знайшли собі життя. Тому що багато з них є хлопці 19 років, які відсиділи і прийшли воюють. Є хлопці, які тільки сіли. У мене є 19-річні хлопці взагалі, які уже зробили подвиги, вже брали полонених і все інше. На вигляд він ще не бриється, але він вже воює", — говорить комнадир роти.
"Ідучи на якісь там протизаконні дії, вони ризикують, тому адреналінова планка в них уже задрана. І коли правильно виставиш роботу, правильно обучиш їх, правильно направиш їх в то русло, воно приносить плоди. Сьогодні вони дуже файно воюють, додають дуже сильний результат бригаді. Їх знають всі. Ну, не без не без урода, як то кажуть.. хтось в СЗЧ побіг, хтось злякався, втік. Ну, то людські такі моменти, але в моєму підрозділі більше позитивних моментів, чим негативних", — ділиться Анатолій Буряк.
До лав ЗСУ не мобілізують тих, хто засуджений за злочини проти національної безпеки України, а також за особливо тяжкі злочини, на кшталт серійних вбивств, каже Анатолій Буряк. В його підрозділі воюють добровольці, що відбували покарання за такі злодіяння: "Це грабежі, воровство, розбої. На початку у нас були за 115-ю статтю, за вбивство, але потім тільки підрозділам ГУР і ССО дозволили їх брати в своїй підрозділ. Я б залюбки брав таких людей, але ж є 115-ті різні, розумієте? Збив людину — це вбивство. Може п'яний був, може й ні, то нема ж прямого вбивства. Серійників саме головне, щоб не було. Ті, хто з року в рік робить одне теж вбиває, вбиває, вбиває. Таких не можна брати. У мене мій зам, зараз він поранений, лейтенант, який ще в лікарні. Він заступився за свою дружину, з пістолета застрелив негідника, який напав на дружину. Сів у тюрму. Ну, написав контракт, приїхав, працює, воює".
Аби потрапити з в’язниці у військо, спочатку ув’язнені пишуть заяву, пояснює командир роти: "Він пише заяву, проходить ВЛК, проходить комісію, проходить суд, підписує контракт і ми забираємо собі. У нас працює група скаутинга по всім зонам України, де ми їздимо, показуємо, розказуємо, пропонуємо. І так набираємо об'єм людей. На сьогоднішньому етапі в нас 80 людей вже за судами. Зараз мають бути суди і мають вийти 300 з чимось підписаних людей, які хочуть йти воювати".
"Вони дуже відверті. З ними легко спілкуватися. Але і саме головне, вони, підписуючи контракт, вони чітко зрозуміли, яка їх мета і для чого вони йдуть. Силком їх ніхто не заставляв", — говорить заступник командира бригади з психологічної підтримки персоналу Артур Чернявський.
"Люди йдуть до нас, тобто працюємо, робимо свою справу правильно. В нас немає "м'яса", як то кажуть, знаєте. Ми нікого не залишаємо, і все інше. То хлопці, знаєте, як вухо-у-вухо, циганське радіо, вони то все чують і вони сюди йдуть. Хороша школа у нас, ми домовились, ми проводимо БЗВП на наших полігонах. Наші інструктори, ми самі їх навчаємо. Все підготовлюємо, розуміємо, що від кого очікувати, розуміємо, де й кого краще використовувати далі", — розповів Анатолій Буряк.
Важливо підтримувати бійців і морально, каже Артур Чернявський. Часто такої підтримки солдати потребують після бойових дій та виконання завдань. Згадує один із випадків.
Увага до бійців з боку командування також є важливою підтримкою, вважає Артур Чернявський: "Найкраща підтримка це нагородження хлопців, щоб люди бачили, що ніхто нікого не забуває. Плюс, командир роти створив такий колектив, де він і сам підтримує хлопців. Постійно, якщо поранені, об'їжджає, цигарки привезе, мандарини, апельсини. Да, там видають, але коли в лікарні знаходиться людина і хтось приїжджає, то зовсім інше".
За контрактом колишні ув’язнені воюватимуть до завершення бойових дій, зазначив командир роти: "Після року служби кожен з них має права особисто як солдат ЗСУ: має і відпустку, має все. Грошове відразу отримують, як всі – бойові, премії, як то повинно бути. Але рік вони не мають права їхати у відпустку. Після поранення вони відбувають 30 днів відпустки тут, по місцю".
Попри кримінальне минуле, нині ці чоловіки успішно виконують бойові завдання й боронять країну, додає командир: "Вони всі воїни сьогодні. Вони солдати. Я не кажу їм, що вони УДО-шники, зеки. Я заборонив риторику, ну і просив старших командирів не приміняти ту риторику, що це зеки там, чи ще щось. Вони сьогодні всі в формі, зі зброєю. Вони сьогодні захищають нашу вітчизну. Тому вони на тому ж рівні, як і всі. Вони не покидьки, вони наше суспільство, вони тут живуть і ми повинні правильно до них підходити. Моя задача — скомпонувати їх так, щоб вони були як сім'я. Вони ж живуть як вовки, в зонах, в тюрмах кожен сам по собі. А щоб склеїти їх отак до місця, в нас є певний час. А через бойові дії чи бойову підготовку — їм цікаво, вони сходяться і отак надалі працюють".
"Знаю, що в багатьох родини настояли, щоб вони пішли, щоб підписали. Тому що закінчиться війна, вона закінчиться однозначно, по-любому. Тільки коли і як, ну це уже інша справа. Командир бригади, коли з ними спілкувався, він сказав: "Ви ж читали контракт? Ви ж розумієте, після завершення війни що вам? Амністія по всім статтям". І багато із них, чому ж сім'ї їх попросили, щоб вони йшли, щоб захищали не просто батьківщину чи їх захищали. А те, щоб вони вийшли з чистим листом і мали вже наснагу далі жити на благо нашої батьківщини", — говорить Артур Чернявський.
Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram