Перейти до основного змісту

"Дізналися, що в нас вже немає будинку": як багатодітна сім'я з Шалигинської громади будує життя на новому місці

У подружжя Власенків – шестеро дітей. Багатодітна сім'я мешкала у власному будинку в селі Ходине Шалигинської громади, за кілометр від кордону з РФ. Мали сад, город та господарство. Розповідають, що усе це забрала у них повномасштабна війна. З того часу родина двічі втратила житло. Рятуючись від обстрілів, переїхали до Роменського району Сумщини.

Що довелося пережити багатодітній родині, як вони облаштувалися на новому місці та яким бачать своє майбутнє – дізнавалось Суспільне.

“Пів року ми були вдома, ховалися в підвалі. Потім діти почали сильно хворіти й влітку, коли почались посилені бої, ми вивезли дітей”, – так мати шістьох дітей Ніна Власенко розповідає про життя на прикордонні з РФ.

Жінка каже: село Ходине Шалигинської громади, в якому мешкали, весь час обстрілювали російські військові і родині довелося переїхати до Глухова.

“Ми пішли до голови і нам надали кімнату у гуртожитку. Там прожили два роки. А цим літом, коли вже почали обстрілювати Глухів, ми теж не стали ризикувати дітьми й, задля їхнього добробуту вивезли їх сюди”, – пояснює Ніна.

Подружжя Власенків. Суспільне Суми

“Інколи їздили до села, коли було тихо. Перший раз, коли ми поїхали, ще будинок був цілий. Були чутні постріли, свист ракет, а потім, з часом, ми дізналися, що в нас немає вже будинку”, – згадує донька Катерина.

Карина – найстарша дитина в родині. Дівчина згадує, що поки залишались вдома, доводилося всім разом ночувати у підвалі.

“Ми досі боїмося вибухів. В перший день, коли почалася війна мені дуже сильно запам’ятався. Я була вагітна. Мені довелося хапати на шостому місяці вагітності сестер і братів, ми ховалися у підвалі, коли над нами вперше пролунали снаряди. Сипалась земля в підвалі, було сиро, я в самій нічній сорочці. В чому я була, нас мама похапала. Ми вперше задумались, щоб переїхати”, – згадує Карина.

Карина Власенко. Суспільне Суми

Чоловік пані Ніни Євгеній говорить, після переїзду до Глухова, мали надію, що обстріли припиняться і родина повернеться додому. Натомість тікаючи від обстрілів, знову довелося шукати нове житло. Цього разу обрали село Капустинці Синівської громади.

“Тихо тут, гарно. Як дійсно у своєму селі. Працюємо потихеньку. Я підсобний робітник”, – пояснює Євгеній.

У Капустинцях, говорить Ніна Власенко, потроху обживаються і пристосовуються до нового місця.

“Хлопці ходять тут до школи. Дівчатка – студентки. Одна в нас навіть тут працює, її взяли на роботу в школі, психологом. Дві інші навчаються в технікумі”, – зазначає жінка.

За її словами, у будинку мають всі зручності, платять тільки за комунальні послуги. Допомагають односельці та місцева влада. Меблі надали волонтери.

Домашній улюбленець родини. Суспільне Суми

“Ми тільки кішку з собакою завели. Оце наше господарство. А так, трохи прибрали будинок, територію”, – каже переселенка.

19-річна Альона мріє стати дизайнеркою. Дівчина каже, саме ця робота їй приноситиме найбільше задоволення. Показує, як з братами та сестрами розмалювала піч у новому будинку.

Розмальована піч. Суспільне Суми

“Малювати піч я ще хотіла, коли ми були вдома, а тут, коли ми переїхали, саме така можливість з’явилася”, – говорить Альона.

Карина та Альона. Суспільне Суми

На новому місці обстрілів не чути, говорить Ніна Власенко. Повертатися назад родина, поки, не планує та мріє про одне – щоб скоріше закінчилась війна.

Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

Топ дня
Вибір редакції