Перейти до основного змісту

"Виніс на плечах багато поранених". Про загиблого захисника Олександра Голбана з Сумщини розповіла його дружина

Олександр Голбан з Сумщини захищав Україну з 2022 року, загинув у Курській області. Його дружина розповіла про чоловіка і просить підтримати петицію про присвоєння Олександру звання Героя України.

Олександр Голбан. Особистий архів Юлії Голбан

"Дуже тяжко давалися бої в Бахмуті, вони були в оточенні, з якого виходили. Моїм чоловіком було дуже багато винесено на плечах поранених хлопців, також загиблих", — розповіла Юлія, дружина Олександра Голбана.

Олександр Голбан захищав Україну з 2022 року. Коли почалося широкомасштабне вторгнення, він був на заробітках у Польщі, мав там гарну роботу і зарплату, розповіла Юлія: "Він просто не зміг там знаходитись, знаючи, що тут я, двоє діток, в нас син і донька. І повернувся на Україну для захисту нашої Батьківщини".

Олександр Голбан. Особистий архів Юлії Голбан

Пані Юлія розповідає, що її чоловік п'ять днів добирався додому, у Ромни, з Конотопу йшов пішки по окупованій території. Коли дістався дому, одразу пішов в ТЦК.

"Спочатку йому було відмовлено, оскільки він не служив, тому що він сирота, у 9 років він став сиротою. В 13 років, коли закінчив 9 класів, він зібрався і поїхав до Києва заробляти собі на життя. Там ми і познайомилися", — ділиться Юлія.

Олександр Голбан. Особистий архів Юлії Голбан

У червні 2022 року Олександра призвали до війська. Військовій справі навчався у Німеччині та Британії, де увійшов у трійку найкращих учнів і отримав позивний "Бест". Першим бойовим досвідом Олександра був контрнаступ у Харківській області, за нього він отримав нагороду.

Воював на Донеччині та Луганщині. Під час оборони Бахмуту зазнав травми хребта, кілька місяців проходив реабілітацію.

Олександр Голбан. Особистий архів Юлії Голбан

"Його мали списати з ДШБ, він був у 80-й ДШБ, але він відмовився і знову вступив в ряди своєї бригади", — додала жінка.

Дружина Юлія розповіла, що Олександр дуже піклувався про своїх побратимів, не тільки виносив їх з поля бою, а й опікувався в періоди затишшя:

"Мій чоловік дуже любив готувати, він хлопців дуже балував різними вишуканими стравами, деякі хлопці навіть говорили, що їх вдома так жінки не годують, і вдячні за це, вони його називали "Наша мамка".

Олександр завів сторінку у соцмережі, де розповідав про життя на фронті, і мав десятки тисяч підписників.

Дружина каже, що Олександр дуже любив тварин, опікувався ними і на фронті, вивозив з окупації. Собачку, яку вивіз з Бахмуту, назвали Сарделька.

Олександр Голбан з врятованим собакою. Особистий архів Юлії Голбан

"Вона могла за раз з’їсти 15-16 штук сардельок, так вони її і прозвали. Він про неї дуже піклувався, коли вона приводила цуценят, він приймав в неї пологи. Хотів її дому забрати, але, на жаль не встиг", — поділилася дружина Олександра.

"Вони завжди йшли до нього. Навіть коли мій чоловік загинув, і було поховання, то після цього всі сусідські коти довгий час знаходилися у нас у дворі. Сусіди їх забирали, але вони все одно поверталися до нас у двір", — розповіла Юлія.

Підгодовував Олександр і самотніх людей, яких знаходив у селах поруч з розташуванням підрозділу. Останній рік Олександр воював у Бахмутському районі, потім його підрозділ перекинули на Курщину. Там Олександр загинув 10 вересня 2024. За словами дружини, це було в той день, коли він мав їхати додому.

Олександр Голбан. Особистий архів Юлії Голбан

"Він перед загибеллю був нагороджений відзнакою від президента України і медаллю "За оборону України". На жаль, цю медаль я вам не можу показати, бо коли мій чоловік загинув, вона згоріла в машині там, де він був", — зізнається Юлія.

Жінка створила петицію про присвоєння чоловіку звання Героя України і звертається, аби люди підтримали її.

Олександр Голбан з дружиною та дітьми. . Особистий архів Юлії Голбан

В Олександра Голбана залишилося двоє дітей 10 і 11 років. Його портрет – на Роменській Алеї Слави, поруч з іншими захисниками, які віддали життя за Україну. Дружина каже, що разом з рідними інших загиблих воїнів мріють, щоб тут встановили гучномовець, який оголошуватиме хвилину мовчання, над стендами закріпили ліхтарі.

Олександр Голбан. Особистий архів Юлії Голбан

Також просять у місцевої влади виділити територію, де можна посадити дубки і ялинки в пам’ять загиблих. Сподіваються, що ці питання найближчим часом будуть вирішені.

Суспільне збирає історії загиблих військовослужбовців із Сумщини. Аби люди пам'ятали та знали своїх героїв, пишіть нам у приватні повідомлення Instagram або Facebook.

Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

Топ дня
Вибір редакції