Перейти до основного змісту

Воював за Суми, а зараз годує військових у Костянтинівці. Історія колишнього бійця ЗСУ, який став підприємцем

Ексклюзивно
. Фото: Суспільне Суми

Русланові 29 років. На початку повномасштабної війни чоловік захищав Суми. Після поранення був демобілізований через інвалідність. На пенсію прожити важко, тож зі збережень купив великий вуличний гриль, орендував кафе у Костянтинівці на Донеччині та годує там людей — в основному військових. Як Руслан став підприємцем та що для нього означає перемога — у матеріалі Суспільного.

Руслан сам “виходець” з 58 бригади, служив там 8 років. Пройшов шлях від солдата до капітана, був командиром роти. Під час повномасштабної війни зустрічав росіян в Конотопі, а потім у Сумах.

"Знайшов там своїх, поїхали в частину, озброїлися і поїхали лупити росіян. Потім сформували такий підрозділ як “Sumy Defense”, нас там було близько 30. Ми два місяці виганяли росіян із Сумщини, робили їм засади, мінували й полонених брали. Загалом воювали. Зброї та боєкомплектів не вистачало, все було добуте в бою", — розповів чоловік.

Руслан згадав про одне із завдань, які вони з побратимами виконували у Сумах.

Фото: Суспільне Суми

"Був виїзд, на позицію росіян. Ми прилітаємо туди, а там РПГ і чотири автомати, повний “Урал” боєкомплектів, зброї, навіть харчів. Згодом зв’язалися з 8 полком8-й окремий полк спеціального призначення ССО, почали працювати з ними, вони нам з байрактарів скидували озброєння", — розповів Руслан.

Згадом Руслана запросили служити у 5 штурмову бригаду, на місце замкомбата.

Фото: Суспільне Суми
В Костянтинівці всі свої, нікому "кланятися" не треба, життя іде як воно є, і все по-справжньому.

"8 місяців прослужив у Костянтинівці, отримав поранення, звільнився, приїхав до дому в Суми. Там себе не знайшов, бо кепська місцева влада типу Олександра Лисенка і його банди, до яких потрібно приходити і "кланятися", я так не можу. Я боюся що когось вб’ю, а в тюрму не хочу. В Костянтинівці всі свої, нікому "кланятися" не треба, життя іде як воно є, і все по-справжньому”, — поділився Руслан.

Фото: Суспільне Суми
Я потрапив у армію мені було 20 і зараз мені буде 30. Я і не бачив як це по-іншому. По-іншому нудно, ти наче пустий, життя здається ненаповненим, а тут в Костянтинівці воно повноцінне.

Руслан не зміг прожити на пенсію по інвалідності, тож на збереження купив великий вуличний гриль, орендував кафе і годує там людей — в основному військових.

“Пенсію нарахували 8 тисяч, ну таке собі, виплату за інвалідність досі не виплатили, а жити за щось потрібно. Які збереження були, купив вуличний гриль і відкрив кафе, мої друзі військові ходять”, — сказав він.

Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас

Фото: Суспільне Суми
Я не думаю, що якщо ми закінчимо війну з РФ це буде перемога. Вона буде тоді, коли у нас внутрішнього ворога не буде. РФ врахує всі помилки, вони вже роблять заводи, випускають нове озброєння. А ми.. головне, що духом сильні

Костянтинівка. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас

Фото: Суспільне Суми
Після перемоги, я подзвоню всім своїм, візьмемо бідон горілки, десь заховаємося, глибоко в ліс і будемо троє суток пити. Четверті будемо спати, а далі будемо думати, що з цим всім робити. Як жити далі, чи готов соціум до нашого повернення.

Руслан впевнений, що у майбутньому потрібно проводити військові реформи.

“Я думаю потрібно написати новий статут і не керуватися радянським. Потрібно зробити його реальним на момент 2023-2024 року. Туди вписати реальні проблеми та рішення. А не так щоб один кричав: “Я тут командир!”.

Фото: Суспільне Суми
Да всім однаково хто ти. Якщо ти розумний ти керуєш, а якщо ти дурак, то ти дурак. Якщо ти раптом не знаєш, що ти дурачок, то ми про це тобі скажемо, вдруг ти не в курсі.

Читайте Суспільне у Telegram

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

Топ дня

Вибір редакції