"Ще відчуваю себе гравчинею". Як одна з лідерок гандболу в Україні вимушено стала тренеркою в 27 і працює в збірній

Ексклюзивно
. Ольга Передерій на відкритому тренуванні в Кончі-Заспі напередодні чемпіонату світу-2023 з гандболу. Фото: Олександр Магула/Суспільне

Історія Ольги Передерій – від майданчика до тренерства і дебюту на чемпіонаті світу.

Понад 100 м'ячів на рівні Ліги чемпіонів, гра за французький топклуб і статуетки "Найкращої гандболістки року в Україні" – усе це про 29-річну лінійну Ольгу Передерій. Гравчиню, яка допомагає збірній України на першому за 14 років чемпіонаті світу, однак не на полі.

Одна з найкращих гандболісток України ще у 2021 році достроково завершила професійну кар'єру через пошкодження – з того часу вона почала працювати тренеркою. І саме в ролі асистентки тренера Ольга приїхала у складі Україні на дебютний для себе чемпіонат світу.

Востаннє, коли "синьо-жовті" відбиралися на великі змагання, Передерій ще грала на майданчику — ба більше, була однією з основних гандболісток збірної на Євро-2014. Шансу виступити на мундіалі Ольга так і не дочекалася — натомість допомогла втілити цю мрію підопічним, зокрема колишнім партнеркам по команді.

У розмові з Суспільне Спорт Передерій поділилася досвідом переходу від гравчині до наставниці.

Перші 15 хвилин за збірну та дебют на Євро

Ольга Передерій дебютувала за збірну, коли їй було 18 років. У березні 2012 року її викликали на матчі кваліфікації до Євро-2012.

"Як зараз пам'ятаю, був Леонід Ратнер тренер, і ми грали з Іспанією на виїзді, — згадує 29-річна екслінійна. — Мені дали 15 хвилин в кінці. На останній секунді Наталія Туркало забила, і ми виграли. Це було просто вау!"

Передерій тоді відзначилася трьома голами, а Україна в підсумку перемогла з рахунком 28:27. Того року збірній вдалося відібратися на континентальну першість, проте Ольга була вимушена її пропустити: через операцію на серці вона майже на рік випала з гандболу.

Її дебютним і, як виявилося, останнім став чемпіонат Європи-2014. У кожному з трьох матчів Ольга відзначилася голами й записала на свій рахунок сім м'ячів. Україна, втім, не пройшла "групу смерті", програвши всі три поєдинки проти Данії (23:32), Норвегії (23:34) і Румунії (22:23), та посіла прикінцеве, 16-те місце.

Завдяки досвіду в збірній, як згадує Передерій, вона змогла покращити свою гру й у клубному гандболі та пізніше дійти до рівня Ліги чемпіонів з люблянським "Крімом", який представляла в 2017–2019 роках.

"Гандбол — моя любов": перехід до тренерства

У 2021-му Передерій, якій на той момент було 27 років, завершила кар'єру гравчині через важку травму коліна. Утім, спорт вона не покинула: того ж року її запросили до тренерського штабу збірної, який очолив Віталій Андронов. Спортсменка погодилася, хоча до того категорично заперечувала, що колись піде в тренерки.

Нова роль припала Ользі до душі, проте згадки про гру за збірну досі викликають у неї сльози. "Знаєте, я б хотіла ще грати… — розчулилася тренерка під час розмови про підготовку до чемпіонату світу. — Трішки мені ще тяжко, бо я ще відчуваю себе гравчинею. Але думаю, з часом буде краще".

"Гандбол — моя любов. Це була мрія мого життя. І зараз, дякуючи богу, я залишаюся, і це класний досвід".

Нині Передерій проходить курси та вчиться на настановах від Андронова, але чимало взяла й від роботи з іншими тренерами в збірній та клубах, за які грала. Особливо Ольга виділяє Леоніда Ратнера, з яким якраз-таки виступала на Євро-2014.

"У мене багато було тренерів, але Ратнер — один з найкращих. Я десь на 50% грала за нього, а потім уже за дівчат і команду. Тому Ратнер у серці назавжди. Тим паче він з Запоріжжя: я грала з ним у "ЗДІА"Запорізька державна інженерна академія".

Водночас Ольга визнає, що з часів Ратнера гандбол змінився й сучасні гравчині потребують іншого підходу й комунікації. Тож нині більше спирається на досвід, який мала в словенському "Крімі" з тренером Урошем Бреґаром і французькому "Меці" з Еммануелем Майоннадом, та адаптує елементи їхніх тренувань уже для своїх підопічних.

Ольга Передерій з гравчинями збірної України з гандболу на тренуванні в Кончі-Заспі перед чемпіонатом світу-2023. Фото: ФГУ

"У нас діалог, — розповідає про співпрацю з командою Передерій. — Зараз, мені здається, з дівчатами треба більше розмовляти, більше пояснювати. Я не скажу їм: "Що ти робиш? Де ти була?!"У першому таймі проти Норвегії на Євро-2014 українки пропустили м'яч за рахунку 12:14, коли зліва в захисті грала Передерій. Під час таймауту Ратнер зробив зауваження Ользі: "А ти [де була]?" Гравчиня у відповідь розвела руками: "Я в шести метрах стояла!" Тренер на мить закляк, а тоді різко вигукнув: "Заміна!" Так до кінця тайму Ольга лишилася на лаві запасних. Зараз ексгандболістка вважає, що була неправа, коли сперечалася з наставником. Дуже з ними близько спілкуюся".

"Зараз моя робота [полягає в тому, що] я створюю відеонарізки, дивлюся [матчі суперниць], і ми готуємо тренування. Можу по дві години писати, як ми будемо розминатися, щоб дівчатам було цікаво. У гравчинь трішки інша робота: фізична. Їм дали — вони зробили. А це все треба придумати".

"Уявляла, як вибігаю": чемпіонат світу на новій позиції

На чемпіонаті світу-2023 Передерій уперше отримала досвід "тренерки на лавці", тобто стала безпосередньо залученою в ігровий процес на майданчику як асистентка. Раніше Ольга стежила за матчами з трибун, оскільки мала доглядати дитину, якій нині лише рік.

Збірна розпочала мундіаль з двох поразок: проти Бразилії (20:35) та Іспанії (20:32). Утім, у вирішальному третьому матчі українки впевнено здолали Казахстан (37:24) та вперше за 18 років вийшли до основного раунду змагань. Після того – поразки від Чехії та Нідерландів – уже в наступному раунді мундіалю.

У стартовому матчі, як визнає Ольга, в команди "не вийшло нічого". Після поєдинку вона підходила до лінійних зі словами: "Дівчата, це була наша гра, ми повинні були більше забивати". Але тренерка впевнена, що й "такий досвід має бути". Причому помилки знайшла не лише в гравчинь, а й у власній підготовці як асистентки, тому напередодні наступних ігор проводила вже глибший аналіз.

"Я маю звичку записувати все, — ділиться Передерій. — Перед грою з Бразилією я собі написала, на що повинна звертати увагу, на папірці [та поклала його] в кишеньку з ручкою. Там було тільки два пункти: наші комбінації та заміни. Потім, коли подивилася в записі, [зрозуміла, що] багато моментів і ситуацій я не бачила як тренерка. Бразилія грала дуже високо й активно, було більше місця для лінійних. І тому вже на наступний матч я написала, що можемо грати інакше. Якщо хтось втомився, також собі нотаточку ставила.

У перших матчах ми програли 15 і 12 м'ячів. Але проти Іспанії вони боролися, падали, забивали голи, був настрій, і не відчувалося того програшу, якщо зрівняти з Бразилією. [У матчі проти Казахстану] я вже була спокійна, в мене було плюс-мінус усе написано, що дівчатам казати, де щось порадити. Тому мені здається, я буду прогресувати. Але перша гра була дуже хвилююча".

Окрім хвилювань за дебют у новій ролі, Ольгу охопили й відчуття ностальгії за своєю ігровою кар'єрою. Коли перед першим матчем зазвучав гімн України, тренерка, дивлячись на своїх підопічних, пригадала, як так само стояла на майданчику в складі збірної. Нині ж її місце — поруч із колегами-тренерами, а це, каже, "трішки інше".

Збірна України з гандболу співає гімн перед матчем з Іспанією на жіночому чемпіонаті світу-2023. Фото: Anze Malovrh/kolektiff

"Тоді я ще думала, що хотіла б грати, уявляла, як вибігаю, уявляла той м'ячик", — розповідає Передерій. Згодом часу на такі думки майже не залишилося через великі обсяги тренерської й організаційної роботи, але всередині, за її словами, це "ще десь живе".

"Після гри [з Казахстаном] я знайшла свої старі матчі: як ми грали в Кубку Турчина та проти Іспанії в Сумах, як я забивала, відкривалася. Я лінійна гравчиня, і це не просто слова. Зі свого прикладу показувала дівчатам, що можна вчасно підірватися, що навіть якщо в тебе великі захисниці, можна виловити м'яч".