Нацгвардієць Олег Тихончук вижив під час російського ракетного удару по селищі Антопіль. У ніч з 13 на 14 березня 2022 року боєць разом із побратимами охороняв найбільшу телевізійну вежу Рівненщини.
О пів на шосту ранку у адмінбудівлю поруч із вежею, одна за одною влучили дві російські ракети. У треті роковини трагедії Олег Тихончук та мама його загиблого побратима Світлана Дідух поділились спогадами про ракетний удар, унаслідок якого загинув 21 військовослужбовець.
Олег Тихончук — один з небагатьох вцілілих очевидців російського авіаудару по телевежі в селі Антопіль. У ніч з 13 на 14 березня 2022 року військовий та його побратими, бійці Рівненського підрозділу Національної гвардії, охороняли найбільшу телевізійну вежу Рівненщини.
"Я перебував на патрулюванні свого об'єкта. Неочікувано просто прилетіла ракета, ми не зрозуміли, що відбувається, почали рятувати себе і своїх побратимів", — розповів Олег Тихончук.
О пів на шосту ранку в адмінбудівлю поруч із телевежею, одна за одною влучили дві російські крилаті ракети.
"Був дуже сильний удар. Пилюка, цегла падала, отаке все. Ми повиходили на подвір'я і буквально через хвилинки дві, навіть менше, десь хвилинку — прилетіла друга ракета. Ми поприсідали, думали, що жити вже не будемо, задихалися. Потім трішки обійшлося, пилюка розійшлася, пішли до КПП нашого і там почали надавати нам допомогу", — зазначив нацгвардієць.
Того ранку унаслідок удару загинув 21 військовослужбовець.
"Багато хлопців думали, що дістанемо. Я пам'ятаю хлопців, які перебували зі мною на службі. Дуже шкода, але ми тримаємось", — пояснив Олег Тихончук.
Світлана — мама наймолодшого нацгвардійця, який загинув унаслідок ракетного обстрілу телевежі у Антополі. Її сину Денису було 18.
"Він сказав, що піде, а я казала йому, що вчитися потрібно. Він сказав, що «все закінчиться і я вивчусь на лікаря так, як ти хотіла, і все буде добре». І він пішов, досягнув свого, ще в ТрО хотів, але сказали, що в ТрО не беруть, і тоді долучився до Нацгвардії медиком, оскільки у медколеджі навчався. Він дуже був радий. Казав, що його підтримують, бо ж наймолодший був. Подобалося йому. Минуло три роки, але здається, що це було тільки вчора. Усе пам'ятаєш", — розповіла мама Дениса Алексеєнко Світлана Дідух.
Востаннє Світлана розмовляла із сином увечері 13 березня. Денис запевнив її, що все буде добре. Зранку зв'язку з воїном уже не було:
"Мені чоловік сказав, що таке сталося. Ми сіли і давай телефонувати йому, але то телефон був поза зоною, то вмикався. А тут ішли пошуки. Його знайшли останнім, у мене надія була до останнього, що він, можливо, якось вижив, десь, можливо, втік після того удару".
Олег Тихончук підсумував — "народився в сорочці":
"Хвилювався за сім'ю, за всіх своїх близьких. Так вийшло, що значить не пора ще. Дружина, двоє дітей, народився у мене син пів року тому другий", — розповів він.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok