Експертка з питань розвитку громад та локального партнерства, тренерка з проєктного менеджменту та фасилітаторкаФасилітатор — це особа, яка допомагає групі людей ефективніше працювати разом, розуміти спільні цілі та планувати, як досягти цих цілей під час зустрічей чи дискусій. Вікторія Костюк втілює в Смизькій громаді на Рівненщині проєкти з розвитку молодіжного лідерства та підприємництва.
Про свій досвід вона розповіла Суспільному.
— Розкажіть про вашу діяльність у сфері неформальної освіти та просвітництва на Рівненщині. Які проєкти ви реалізували за останній час?
У громадському секторі та у сфері неформальної освіти я офіційно — з 2019 року. До того часу була теж освітянкою, працювала вчителькою англійської та німецької мови, заступницею директора та керівницею відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту в Смизькій громаді.
Зараз я очолюю неурядову організацію "Агенція розвитку громад "Інтонація ЗМІН", яка створює нові можливості і простір, де підлітки, молодь та жінки відчувають комфорт, підтримку й натхнення, щоб розкрити свої таланти. Протягом останніх двох років ми зосередилися на роботі з підлітками та шкільною молоддю, розвитком їхнього критичного та підприємницького мислення, підвищенням самооцінки та розвитком волонтерської культури.
— Молодіжний інтеграційний центр "Кенеберг" у Смизькій громаді як осередок для молоді: які у нього основні цілі та які програми він пропонує?
Основна ціль "Кенеберга" — це створення можливостей для якісного дозвілля та розвитку молоді, наше гасло — "Нічого для молоді без молоді!". Ми будуємо волонтерську спільноту на чолі із студенткою Анною Костюк. Завдяки злагодженій роботі команди нам вдалося минулого року провести 459 консультацій для молоді, понад 160 заходів та подій, які відвідали 3 635 відвідувачів, з них — майже 700 унікальних людей, а також реалізувати п'ять молодіжних проєктів.
Підлітки активно проводять уроки волонтерства, медіаграмотності, "кастомні" вечірки та багато іншого. Не лише корисно проводять час разом без гаджетів, а й збирають кошти на ініціативу "Дрони Кенеберга", завдяки якій придбано 12 FPV-дронів за 300 800 грн для наших захисників. Також у 2024 році волонтерам вдалося успішно реалізувати краудфандингову кампанію і назбирати понад 31 000 грн на проєкт "Твоє життя - твій вибір.2.0".
— Чому, на вашу думку, розвиток навичок лідерства та підприємництва серед молоді є важливим для регіону? Які переваги це приносить громаді?
Громадам потрібна економіка, щоб наповнювати місцевий бюджет і ставати комфортним місцем для проживання. Розвиток лідерських та підприємницьких навичок серед молоді є стратегічною інвестицією у майбутнє Рівненщини.
Я часто чую від дорослих, що вони вперше відчули себе людьми десь за кордоном на заробітках, тому що тут не змогли знайти хорошої роботи і заробляти достойно для забезпечення своїх базових потреб, не кажучи вже про купівлю власного авто чи будинку. Такі наративи батьки передають своїм дітям, і мені від цього дуже сумно, бо я переконана, що знайти себе та реалізуватися можна і в невеликій громаді в Україні.
— Які зміни у підходах до освіти та розвитку молоді ви хотіли б бачити на Рівненщині найближчим часом?
Зміни в освіті мають бути динамічними, інтегрованими в реальне життя та орієнтованими на майбутнє. Робота з молоддю — міжсекторальна, тому в цей процес повинні бути включені заклади освіти, культури, громадські і державні організації та бізнес. Бо зараз це виглядає так: десь є собі молодіжний центр сам по собі і пропонує якісь незрозумілі освітні послуги, а решта закладів стоять осторонь і працюють за усталеними пострадянськими принципами і нормами. Поки ми не побачимо цих прогалин, разом не об'єднаємося, змін не відбудеться, а для цього потрібне спільне бажання, виражені в конкретних діях.
— Як ви оцінюєте стан неформальної освіти на Рівненщині? Чого, на вашу думку, не вистачає молоді для розвитку своїх ідей?
Неформальна освіта на Рівненщині активно розвивається завдяки діяльності мережі молодіжних центрів, громадських організацій, волонтерських ініціатив та освітніх програм. Вона дає молоді можливість здобувати практичні навички, розвивати лідерський потенціал і знаходити однодумців.
Однак, молодь у віддалених громадах має менше можливостей для участі в тренінгах, проєктах і програмах. Багато освітніх ініціатив залежать від грантових програм і не можуть працювати постійно. На жаль, неформальна освіта ще не сприймається як рівноцінний інструмент для розвитку кар’єри, тому її вплив часто обмежений. Великою проблемою є відсутність підтримки дорослих у підлітків, які хочуть розвиватися, тому працювати потрібно не лише з школярами, а й їхніми батьками і вчителями. Ми бачимо, що молодь потребує більше наставників, які можуть допомогти реалізувати ідеї та перетворити їх на реальні ініціативи.
— Які виклики ви зустрічаєте у процесі впровадження молодіжних ініціатив на Рівненщині, і як їх долаєте?
Як я вже сказала, величезним викликом є відсутність культури неформальної освіти серед молоді і дорослих. Підлітки і молодь обирають сидіти вдома в соціальних мережах, їхні батьки теж не розуміють, для чого брати участь у заходах з психологом чи в групах самопідтримки, якщо все можна обговорити з друзями. Молодь з віддалених сіл неохоче долучається до заходів і подій через погану логістику та різні упередження.
Тому ми активно розвиваємо культуру волонтерства та неформальної освіти, показуємо, яким чином від учасника школи волонтерства можна дійти до заснування власних стартапів та соціальних бізнесів через приклади студентів, які з нами понад п'ять років. Ми віримо, що громадам потрібні люди, які не просто хочуть заробити всі гроші світу, але можуть заснувати підприємство з місією і цінностями.
— Як, на вашу думку, можна мотивувати тих молодих людей, котрі бояться брати на себе відповідальність і проявляти ініціативу, ставати лідерами своїх громад?
Багато молодих людей відчувають страх перед відповідальністю та ініціативністю через брак досвіду, підтримки чи впевненості у своїх силах. Ми створюємо безпечний простір, де молодь може пробувати себе в різних ініціативах без страху критики чи покарання за помилки, щоб поступово занурюватися у сферу відповідальності. Важливо показувати результати їхньої діяльності через публічне визнання, нагороди, інформаційні кампанії в соцмережах чи офіційні подяки від громади.
Якщо молодь бачить, що її ініціативи підтримують не лише інші активісти, а й їхнє оточення, це значно підсилює мотивацію. Тому дуже важливо, щоб голос молоді чули дорослі.
— Війна внесла зміни в освітні та кар’єрні плани молоді. Як це вплинуло на проєкти і які нові можливості зараз відкриваються?
На жаль, через війну багато активної молоді виїхало з країни на навчання, а тепер вже знайшли там собі роботу, і ми не можемо бути впевненими, що вони сюди повернуться. Проте можливість навчатися дистанційно стало перевагою для малих громад, бо тепер можна залучати студентів до роботи з школярами, до створення молодіжних ініціатив. Так, завдяки співпраці з Національним університетом водного господарства та природокористування та Українським католицьким університетом ми пропонуємо молоді проходити в нас практику, стажування, долучатися до команди організації, навчаючись на дуальній формі навчання.
— Яким ви бачите майбутнє молодіжного руху Рівненщини через 5-10 років? Що потрібно зробити зараз, щоб цей рух був сильним і впливовим?
Молодіжний рух Рівненщини має великий потенціал для розвитку. Через 5-10 років ми можемо побачити активну, згуртовану та впливову молодь, яка має голос у прийнятті рішень на місцевому та регіональному рівні. Для досягнення такої візії потрібна дієва стратегія і стала мережа молодіжних центрів, які працюють системно, вміють налагоджувати партнерства всередині регіону та на національному рівні, мають ресурси та залучають молодь до розвитку громади.
Молодь зможе брати активну участь у процесах відновлення країни після війни – через підприємництво, соціальні ініціативи, культурні та екологічні проєкти, але щоб це сталося критично важливими є сучасні освітні програми, що формують навички лідерства, підприємливості, адвокації та громадської активності. Я вірю, що якби кожен бізнес в громаді інвестував хоча б одну гривню з кави в неформальну освіту, то через 5-10 років Рівненщина стала прикладом регіону, де молодь є рушієм позитивних змін та має всі можливості для самореалізації.
АВТОРКА: Аліна Олійник
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook