Село Мартинівка, що на Рівненщині, заснували чехи у XIX столітті. Там була школа, цегельний завод, хмелярня, пожежне депо, магазин. Тепер у населеному пункті майже нічого з цього не залишилося. Після Другої світової війни чехів вивезли, натомість там оселилися українці, розповів староста Грушвицького старостинського округу Олександр Данилюк.
Шостий випуск проєкту Суспільного "Село...де люди?" розповідає про історію села Мартинівка Рівненського району.
Зі слів Олександра Данилюка, у населеному пункті зареєстровані 99 людей:
"Населення змінюється час від часу. Хтось виписується, хтось реєструється. У нас багато людей, які мають тут будиночки, проживають у Рівному чи в інших населених пунктах, мають дачі. Є перспектива розвитку даного населеного пункту, оскільки не так далеко місто Рівне. Також є асфальтобетонне дорожнє покриття, проведено вуличне освітлення, є в селі газ, їздить рейсовий автобус постійно. Шкільний автобус доставляє діток в садочок, у школу".
Староста зазначив, що до 1873 року там були ліси, які належали польським шляхтичам. Потому 179 га землі викупили чеські переселенці.
"Чеські переселенці почали тут наводить лад: викорчовувати ліси, будували будинки. В 1880 році офіційно було зареєстровано село. Було побудовано цегельний завод, кладовище, капличку. Пожежна команда також була. Люди мали бажання навчати грамоти людей, спочатку у своїх будинках, а потім почали завозити будівельні матеріали для будівництва школи й учні почали навчатися в будівлі, яка досі ще стоїть", — пояснив Олександр Данилюк.
Після Другої світової війни, у 1947 році, чехи покинули село, натомість сюди почали заселятися українці, зазначив староста. Одною з них була 83-річна Олександра.
"Я у 1966 чи у 1967 році приїхала сюди. Ми купили у словаків хату. То ще з ними жили рік. Вони поїхали, а ми так — добудовуємо, доліплюємо. Так живемо. Я сама живу, діти приїжджають. Маю трьох дітей, 10 внуків, 24 правнуки. Радуюсь я своєю сім'єю, тішуся. І всім бажаю таких дітей і таких внуків, як у мене", — зазначила жінка.
Серед жителів Мартинівки проживає й етнічна полька, 84-річна Катерина.
"Я родилася в Польщі. Привезли нас в чеську хату. Ще чехів тоді якраз вивозили, а привезли — на них казали "гуцули". То жили в одній половині, а ми — в другій. А потім вони десь виїхали. Потім до нас других привезли якихось", — пояснила вона.
Більше про історію село Мартинівка та його жителів, дивіться у випуску проєкту "Село... де люди?".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok