Тричі був арештований НКВС, пережив катування та концтабір. На стіні в'язниці у Здолбунові, що на Рівненщині, Михайло Дацюк залишив напис, який через 80 років знайшли історики.
Про чоловіка, який став жертвою сталінських репресій, бо воював у складі УПА, Суспільному розповів його син Юрій Дацюк.
Юрій Дацюк показав журналістам Суспільного напис, який залишив його батько у підвалі колишньої в'язниці НКВС у Здолбунові. У цих стінах Михайла Дацюка утримували через його причетність до УПА та ОУН.
"Взагалі батько був арештований тричі: у 1944, 1946 та 1949 роках. Їх сильно катували. Батько казав, що так били, що аж кров з них летіла по стінах", — розповів Юрій.
Михайло Дацюк родом із села Гільча. З червня 1943 року чоловік виконував завдання підпільників ОУН. Був зв'язковим, мав псевдо "Зуб". А ще у 19 років брав участь в бою під Гурбами, пригадує його син:
"Там по них лупили мінами, і біля батька одна розірвалася. Його оглушило, але він впав у воду. Трохи та його охолодила — та й знову побіг. Потім люди ходили, своїх рідних шукали. Хто за одягом, хто за по чим, щоб забрати звідти і поховати. Баба Наталка серед всіх перешукала — немає. І серед живих немає, і серед мертвих".
Вперше Михайло Дацюк потрапив в камеру в грудні 1944 року, коли після бою із загонами НКВС невідомі виказали повстанців:
"Зробили вони засідку. Це було зранку. Вони побачили, що група НКВСистів наближається, підпустили їх і почали по них стріляти. НКВСисти також залягли і почався бій".
Окрім батька, у бою проти НКВС також брали участь інші родичі Юрія Дацюка: дядько Іван та дідусь Єрофій. Каже, хто їх видав — досі невідомо:
"Коли їх почали бити, батько казав, що визнає себе винним лише у тому, що він був в УПА у 1943 році. А Івана били, і він зламався, і все почав розповідати".
Доки Михайло був під арештом, радянська влада конфіскувала його майно та споробувала депортувати сім'ю.
"Почали їх усіх в Здолбунові пакувати у вагон, то мій дід Єрофей, батьків батько, і його брат, якось залізли під вагон і втекли, а батькову маму — бабу Наталку, завезли аж у Комі АРСР. Вернули її десь у 1946 році. Вона коли звідти їхала, з Комі, там на тяжких роботах була сім'я з Новомильська. Вони дуже тяжко працювали, а їсти не давали. І з ними був маленький хлопчик. Вони казали: «Бабо Наталко, заберіть нашого хлопчика звідси». Не знаю, як так сталося, що вона цього хлопчика привезла і передала родичам", — розповів Юрій.
Вдруге Михайла арештували у травні 1946 року, а втретє — у грудні 1949 року. Його звинувачували у відновленні співпраці з підпільниками ОУН. У 1950 році чоловіка засудили до 10 років ув'язнення у виправному таборі в Казахстані. Юрій пригадав, що після повернення із заслання батько не всім розповідав, що був репресований:
"Як прийдуть в гості і це все розказують, я собі причаюся в куточку і все слухаю, мені цікаво це все. А потім, коли Україна стала незалежною, він став розповідати більше".
Тепер у будівлі колишнього відділу НКВС — Здолбунівський краєзнавчий музей. Директор закладу Олександр Чижевський розповів, що вдалося ідентифікувати сім колишніх арештантів, які залишили написи на стіні. Історії життя цих людей увійдуть до експозиції "Колишня в'язниця", яку зараз облаштовують у підвалі.
"У нашій експозиції ми згадаємо і про побут в'язнів, які тут сиділи. І зробимо акцент на одній з камер, у якій зберігаються написи, які залишали в'язні. Вони і прізвища писали, і вірші патріотичні, і хрестики-нулики грали. Це щось нове для України, тому що наскільки я знаю, такого ще ніхто не знаходив", — повідомив Олександр Чижевський.
Відкрити музейну експозицію планують 4 жовтня.
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook