Ветеран із Радивилівської громади на Рівненщині, Микола В'юк зробив перші кроки за 11 місяців. Йому ампутували ноги після поранення 29 липня 2023 року. В Україні та Європі лікарі не наважилися братися за подвійне високе протезування. Тоді волонтери вийшли на благодійний фонд Revived Soldiers Ukraine, де погодилися допомогти ветерану.
Микола В’юк поїхав в центр протезування в Орландо у США, де 20 червня приміряв перші протези. Він також бере участь у благодійних концертах, де на аукціонах збирає гроші на протези для інших ветеранів.
Про поїздку в США, протезування та благодійну місію Микола В'юк розповів Суспільному.
— Пригадайте свої відчуття, коли стали на протези?
— Я не знаю, як передати словами мої перші враження і відчуття. Майже 11 місяців я не стояв вертикально. І коли став, то просто розцвів. Тим більше, що в мене відразу вийшло на них стати. Тішився, як мала дитина, якій подарували омріяну іграшку.
— То вас одразу поставили на високі протези?
— Ні, починав я на тренувальних коротких протезах. Наступного дня — поставили на високі. Одна нога важить орієнтовно вісім кілограмів. Там стоїть електронне коліно. Мені одразу до високих протезів купили кросівки. Я тішився з того, що знову собі зашнуровую кросівки, як колись...
— Чи був страх, що можете впасти?
— Страху не було. Але я не уявляв, як зроблю нормальні кроки, адже в мене висока ампутація обох ніг, немає культіКультя — частина кінцівки, що залишається після ампутації. Для протезування важливі її довжина та форма., кроки нема чим робити. Мої кроки можуть бути лише за рахунок тазу. І коли я побачив, що виходить іти й на високих протезах, то був дуже радий.
— Як сталося, що ви потрапили в центр протезування у США?
— В Україні мені відмовили в протезуванні, в Європі теж в багатьох центрах відмовили зі словами, що в моєму випадку нічого неможливо зробити. Тоді волонтери вийшли на фонд Revived Soldiers Ukraine, де погодилися мені допомогти. Вони беруться за такі складні й рідкісні випадки, як у мене. І так я опинився в Орландо, що в штаті Флорида.
— Що скажете про свого протезиста?
— У мене дуже крутий протезист Роджер, він — спеціаліст від Бога. Під час нашої першої зустрічі він сказав: «Щось придумаємо». І вже через декілька днів приніс для експерименту мої перші короткі протези. Він постійно щось придумує, заглиблюється в проблему. Любить пожартувати, підбадьорити. До речі, така цікава історія, що Роджер — хірург-ампутант, який згодом почав займатися протезуванням. Він — дуже крутий чоловік.
— На якому етапі зараз процес протезування та реабілітації?
— Попереду ще місяці тренувань, багато чому треба вчитися. До кінця літа буду ще тут. Зараз в мене завдання — навчитися ходити. Щоб ті місця, де шрами, звикали до навантаження. Паралельно — вдосконалення протезів. Наприклад, коли я став на високі протези і сказав Роджеру, що мене хилить назад, то він швиденько пішов, щось переробив — і приніс вдосконалений варіант.
— Чи багато українських воїнів в цьому центрі протезування?
— Наразі тут четверо ветеранів з України. На такому етапі як я — ще Андрій з Запорізької області, в якого теж висока ампутація обох ніг. І, кажуть, що скоро ще один наш ветеран приїде.
— Як до вас там ставляться?
— У протезному центрі до нас всі ставляться з повагою. Всі знають, що ми — українські військовослужбовці. У центрі для нас виділили окреме місце. Мені дуже приємно, що таке ставлення.
— А хто допомагає з перекладом та іншими побутовими потребами?
— З нами в невеличкому будиночку живе Василь. Він в Україні жив 20 років, потім ще стільки ж — в Італії. А два роки тому переїхав в Америку. То він нам тут за маму, за тата, за водія і за перекладача. Ще й інші волонтери нам тут допомагають. Нещодавно борщ червоний привезли і сало з часником, то ми з хлопцями так тішилися. На риболовлю нас возили до океану. Чудові враження.
— Хто фінансує протезування та інші витрати?
— Міжнародна фармацевтична компанія Acino виділила мені гроші на біонічне протезування, яке коштує 56 тисяч доларів. Інші витрати, зокрема переліт, проживання, харчування — покриває фонд Revived Soldiers Ukraine. Директорка фонду Ірина дуже багато робить тут для нас.
— Читала, що фонд організовує в США благодійні концерти і ви берете в них участь. Розкажіть детальніше.
— Так, на благодійних концертах організовують аукціони, в яких ми, ветерани, беремо участь. Ми збираємо гроші для наступних хлопців, які приїдуть на протезування. Вже брав участь у концертах з заслуженою артисткою України — Оксаною Мухою і скрипалем — Олександром Божиком. Я вже облітав ледь не всю Америку. Два концерти були аж в Портленді та Сіетлі, які біля Канади, ми туди летіли майже 10 годин.
— Які лоти на аукціонах?
— Я привіз з України декілька екземплярів книги "Сержант В'юн", яку написав про мене Андрій Чобіт. То з їхнього продажу виручив чималу суму. Ще продавали футболки, деякі особисті речі.
— Про які суми йдеться?
— Першу книжку продав за 400 доларів, другу — за 1300 доларів, третю — за дві тисячі доларів. Фонд виставив м'яч, який підписали гравці "Динамо". Його продали за півтори тисячі доларів.
— Хто здебільшого купує лоти?
— Українська діаспора. Вони ходять на наші благодійні концерти і дуже нам допомагають, молодці.
— Які плани після того, як повернетеся в Україну?
— У нас в Ірпені та у Львові є два реабілітаційні центри — NextStep. Там найсучасніше обладнання. Є таке, що в Україні більше ніде такого немає. Після повернення зі США, одразу поїду у Львів в цей реабілітаційний центр. Там буду ще мінімум місяць займатися.
Суспільне розповідало про те, як 41-річний ветеран Микола В'юк взяв у полон десятьох окупантів і в той же день отримав поранення обох ніг. Цю історію читайте тут.
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
