"Потрібно боротися за хлопців": на Рівненщині запрацював консультаційний пункт для сімей зниклих безвісти

Ексклюзивно

У Володимирці, що на Рівненщині, на базі Центру психосоціальної підтримки за грантові кошти відкрили консультаційний пункт для сімей зниклих безвісти. Тут пояснюють алгоритм дій, якого необхідно дотриматися при отриманні сповіщення, а також організовують групи взаємодопомоги.

Чоловік Лідії Луковець, яка є менеджеркою консультаційного пункту, зник у 2023 році під Бахмутом. Жінка розповіла Суспільному, що відтоді на власному досвіді вивчила алгоритм дій у процедурі пошуку, а також організувала неформальне об'єднання місцевих родин зниклих безвісти.

"Були моменти, коли ти не знаєш, що тобі далі робити. Тому що ти прийшов, і тобі кажуть: «А де він там зник, в Бахмуті? Що ж ми зробимо, ваша справа в Бахмуті, і ми все направили туди». Ти далі не розумієш, що тобі робити. Сльози тут не допоможуть. Важко, болить, але потрібно було боротися за хлопців", — розповіла жінка.

Зі слів Лідії, рік тому місцеві родини зниклих безвісти під Бахмутом об'єдналися у спільноту для взаємодопомоги:

"Ми разом могли поділитися своїми переживаннями, хто які новини має, обговорювали, куди можна звернутися, звідки взяти інформацію. Хто й що вже проходив, з чим стикався".

Як зазначила жінка, створення консультаційного пункту дає змогу родинам не втрачати час та звернутися за допомогою з різними питаннями до тих, хто має досвід:

"Коли бачили, що родина займається пошуком, вона виставляє це у Facebook. Це не допоможе, ніхто не піде з Facebook і не буде тобі шукати, а може зашкодити, і цим можуть скористатися шахраї".

Лідія Луковець розповіла, що об’єднання родин зниклих безвісти називає родиною:

“Так і кажемо: привіт, дорога родино! При зустрічі завжди обіймаємось, разом можемо і поплакати, і трохи посміятися. Ми, не знайомі раніше люди, вже стали рідними один одному".

Менеджерка консультаційного пункту зазначила, що спільна робота над чимось допомагає вийти з шокового стану:

"Люди повинні щось робити, включитися в цей пошук. Адже час іде, а ти у шоковому стані нічого не можеш робити. Був у нас випадок, дочка зниклого безвісти казала: «Ви знаєте, коли ви мені допомогли, підказали, мені легше стало, тому що ми з мамою в такому відчаї були, не знали, що робити». Я кажу, що прекрасно розумію, бо ми те саме пройшли. У нас двоє повернулося з полону до родин. Одна мама не мала звістки від сина 40 днів. Не знала, де саме служить, до кого звернутися. Ми тоді по крупинці збирали інформацію. Виявилося, що він всі дзвінки та сповіщення отримував, але не міг віддзвонитися — це б коштувало йому здоров'я чи й життя”.

Лідія Луковець

Зі слів Лідії, вона разом з іншими консультує родини не лише Вараського району:

"Ми створили цей консультаційний пункт, родини можуть до нас зателефонувати, прийти на консультацію. Якщо людині потрібно, ми можемо приїхати, допомогти з документами, або ж проконсультувати через телефон, скинути все, що потрібно, просто підказати", — зауважила вона.

Головна ідея такого центру — не залишити родини зниклих безвісти на самоті, додала менеджерка:

“Треба десь брати сили, людям потрібно продовжувати життя, тому що є сім'ї, дітки. Якщо загнати себе в такий стрес — це дуже важко, а ми ж маємо зустріти наших хлопців. Маємо сили мати, щоб їм допомогти. Тому ми один одного підтримуємо. Завжди кажемо, що наші хлопці повернуться, маємо бути сильними. Хоч ми поплачемо, але ми сильні, все одно об'єднуємося і йдемо до своєї мети, шукаємо і не здаємося".

Консультаційний пункт відкрили у Володимирці за грантові кошти з допомогою Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.

Це перший цикл малих грантів у Програмі ініціатив громадянського суспільства, зазначила у коментарі Суспільному програмна координаторка з питань взаємодії з організаціями громадянського суспільства Альма Машич. Загалом в Україні підтримали шість ініціатив щодо сімей зниклих безвісти.

“Ми були втішені, коли отримали 30 проєктних заявок з усієї України. Це показує великий інтерес неурядових організацій та, на жаль, велику кількість асоціацій, які займаються проблемою зниклих безвісти. У першому циклі ми надавали гранти організаціям у різних географічних частинах України. Підтримували, в основному, громадські організації, які могли б через питання зниклих безвісти організовувати громаду на знак солідарності з родинами зниклих безвісти", — пояснила Альма Машич.

Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook