У селах Шлях та В'юнівщина на Рівненщині нині проживає менше сотні людей. Як місцеві господині готувалися до Великодня, як святкували у їхніх сім'ях та як облаштований їхній побут — у репортажі Суспільного.
Кореспонденти відвідали дві сім'ї в цих двох селах у третій день Пасхи.
42-річна Ірина Мічак — жителька села Шлях Рівненського району. Жінка має власний город і тримає трьох свиней. Каже, завдяки сільському господарству усі страви на Великдень готувала із домашніх продуктів:
"Сама пекла паски. Замішувала багато — на півтора літра. Вийшло у мене аж 19 маленьких пасочок, трошки мазуриківвипічка. Яєць небагато — штук 30 нафарбували, на нашу родину достатньо".
За її словами, сім'я спочатку ходить до церкви освячувати кошик, а потім — сідає снідати:
"Приїхав брат з дружиною і дітьми до нас у гості. А зазвичай — я, мама, тато, син мій, є ще один брат, але він зараз в ЗСУ. Зібрали йому коробку — переслали і м'ясця, і сальця, і пасочки, і яєчка, і млинців".
Немає асфальту, магазинів, а найближча церква — за чотири кілометри. 63-річна Марія Гончарук — із села В'юнівщина на Рівненщині, де живе приблизно 30 людей.
Великдень жінка зустріла разом зі своєю 85-річною мамою. Вона розповіла, як готувалась до Великодня:
"Напекла пасочок на два літри. Я їх не прикрашала, прикрасила тільки ті, що освячені, а решта — лежать, чекають гостей".
Родина вирощує різні культури злакових та овочів:
"З осені посіяли пшеницю до 60 соток, 20 — озимого ячменю. Посадили сім-вісім соток картоплі. Для корови Розочки посіяли трохи люцерни, гарбуз. Дві сотки відвели для городини — там морква, бурячок, огірочки, салат".
Марія Гончарук розповіла:
"Село практично відмирає. Було 60-70 людей, а зараз тут й тридцяти немає. Магазину у нас немає. Їздила автокрамниця, а зараз також немає. Хліб замовляємо з Оженина. Як там залишиться, то завозять".
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook