Вишивали ікони три роки: у храмі на Рівненщині презентували волонтерську роботу парафіянок

14 ікон-стацій презентували на подвір'ї Свято-Миколаївського храму ПЦУ у Володимирці. Суспільне Рівне

Вишиті ікони-стаціїМолитовний цикл або образ у християнстві Хресної дороги Ісуса Христа презентували та освятили у Володимирці на Рівненщині. Їх для місцевого Свято-Миколаївського храму ПЦУ виготовили три парафіянки. До презентації, яка відбулася у Вербну неділю, 28 квітня, залучили вихованців недільної школи — вони розповіли про сюжети, зображені на іконах.

Одна з парафіянок-вишивальниць Тетяна Шурко розповіла Суспільному історію створення вишитих ікон:

“Я побачила сюжет по телевізору про отця, який вишивав для свого храму, правда, хрестиком і нитками. І мені захотілося. А в мене ще такі подруги-колеги, ми разом з ними уже до храму вишивали і вертеп, і новорічні іграшки, і великодні яєчка. Я їм запропонувала, вони погодились і підтримали”.

Тетяна Шурко зазначила, що розпочала роботу над іконами у 2021 році разом із колегами Катериною Шамою та Наталією Ткачук:

“Почала цікавитися, шукати щось подібне і виявилося, що найбільший формат — А4, а нам такий не підходить, це ж для храму. Мені хотілося чогось масштабного, аби вишивка не загубилася на стінах. Я знайшла розробників, які готові були зробити для нас макети за нашими розмірами. Кожну стацію вони розробляли місяць. Коли прислали першу, я зрозуміла, що нам підходить і все у нас вийде.”

Зі слів вишивальниці, жінки довго обговорювали, якими мають бути ікони, підбирали кольори, бісер — усе робили з благословення священника:

“Багато сил було вкладено в саму ідею, організацію процесу. Три роки насправді вишивали. Не віриться мені, починали ще в 2021 році, коли було все мирно, спокійно і тихо. Ось. І ось цей день настав, всі вже вони є. Це як наші дітки!”

Коли почалося повномасштабне вторгнення, жінки не знали, що робити далі.

“Ми зібралися на роботі і говоримо, що робити з тими стаціями? Наталя вже вишивала і не одну, я, і Катя — також. Ми вирішили, якщо я десь буду там виїжджати, чи ще щось, я їх заберу з собою. І я, дівчата, кажу, вам гарантую, що ми їх вишиємо”, — зазначила Тетяна Шурко.

За пів року від початку повномасштабного вторгнення Тетяна отримала звістку про загибель на фронті рідного брата, тоді для неї все зупинилось:

“Через пів року загинув брат. І все, я вже не могла не вишивати, нічого, я була зла, на це все, це горе, цей біль. Неможливо змиритися досі. Дівчата щось там питали, робили, а мені було насправді все одно, що там з тими стаціями”.

Рік жінка не вишивала. Згодом потрохи почала повертатися до улюбленої справи. Разом вишивальниці завершили роботу за кілька тижнів до Вербної неділі:

“Дуже хотіли встигнути презентувати роботу до Страсного тижня, адже на іконах зображені моменти дороги Христа до Голгофи”.

Тетяна розробила сценарій, залучила до нього вихованців недільної школи, організували декілька репетицій. Презентували вишиту бісером “Хресну дорогу”, як називають серію ікон самі вишивальниці, на Вербну неділю, 28 квітня, на подвір'ї Свято-Миколаївського храму у Володимирці.

“Без сліду в душі вона не залишить. Тобто той, хто буде на неї дивиться, я просто впевнена, отримає масу душевного задоволення, отих цінностей життєвих, які є найважливіші в нашому житті”, — розповіла Тетяна Шурко.

Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook