Із солдатами Євгенієм Данилюком та Василем Войтовичем попрощалися у Свято-Воскресенському соборі у Рівному 21 жовтня. 39-річний Василь Войтович мав власну справу — займався будівельно-оздоблювальними роботами. 25-річний Євгеній Данилюк після навчання також працював на будівництвах. Обоє чоловіків приєдналися до лав Збройних сил України у 2024-му, загинули того ж року на Донецькому напрямку, досі їх вважали зниклими безвісти.
Василь Войтович
39-річний солдат Василь Войтович після закінчення школи працював будівельником в одній з компаній Рівного. Згодом започаткував власну справу — займався будівельно-оздоблювальними роботами.
«Ми завжди зустрічалися і наші діти. Зустріч була на Новий рік, на свята всі. І веселий, бо ж ми збиралися родинами разом, веселилися. І наші діти, і всі разом були веселі. Для мами син є сином, то рідна дитина», — поділилася двоюрідна тітка Василя, Олена.
У червні 2024 року Василь Войтович приєднався до лав Збройних сил України, а 13 серпня 2024 — загинув, виконуючи бойове завдання на Донеччині.
«Він сам пішов в армію, служив. Добрий такий хлопець, чуйний, завжди допомагав у всьому», — розповів родич Василя, Іван.
У Василя Войтовича залишились батьки та сестри. Поховали військовослужбовця на алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.
Євгеній Данилюк
25-річний солдат Євгеній Данилюк після закінчення школи вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка. Згодом — працював на будівництвах.
«Він був дуже хорошою людиною. Він взяв собі псевдо військове "Даву" — це маршал наполеонівської армії, який ніколи не програвав. І Женя хоч приїхав "на Щиті", але він не програв. Він в пам'яті свого сина залишиться завжди героєм», — зазначила родичка Євгенія Данилюка, Майя Дзюба.
31 серпня 2024 року Євгенія Данилюка мобілізували до Збройних сил України. 15 листопада 2024 року військовослужбовець загинув на Донецькому напрямку. Донедавна чоловіка вважали зниклим безвісти.
«Я не могла пережити, я море сліз виплакала. Я чекала його, виглядала, доки він мені у віконечко постукає, скаже: "Бабусю, я прийшов". А його нема, і нема, і нема. Я його так чекала. Він був нам великим помічником, любив трудитися, любив все, він в селі міг все робити», — повідомила бабуся Євгенія, Надія.
«Він потрапив одразу на навчання у Житомир на полігон. А потім — одразу на Покровський напрямок. У баби був день народження 12 листопада, він ще бабу вітав. 13 листопада він вийшов на завдання і ми його більше не чули», — додала Олена.
У Євгенія Данилюка залишилися син, батьки та дружина.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok