Повернувся з фронту пораненим — і знову взявся за кору. 47-річний майстер із села Велике Вербче на Рівненському Поліссі Анатолій Малейчик — єдиний у селі, хто плете постолиПостоли — традиційне взуття на Поліссі, яке плели з лози і носили щодня з лози. Ветеран тримає господарство, а у вільний час виготовляє традиційне взуття для ансамблю "Криниченька", де виступає його донька. За все життя виготовив понад п'ять тисяч різних виробів. За його словами, така праця допомагає відволіктися від пережитого жаху на війні.
Дев'ятнадцята історія проєкту "Власноруч".
Як плетуть постоли
"Звати мене Анатолій Малейчик, я зі села Велике Вербче, Сарненський район. Хочу показати, як плетуть постоли. Для цього зріжу декілька деревин і роздеру. Воно елементарно, я без ножа можу роздирати. Якщо йде в той бік, то в той бік і серцевина — воно виходить ідеально. Кора дереться у нас із весни аж до ПетраДень святих первоверховних апостолів Петра і Павла за календарем ПЦУ припадає на 29 червня. Це свято вшановує пам'ять апостолів, які поширювали християнство, і завершує Петрів піст.. На одного постола треба одна заготовка. Найголовніше — це початок.
Плести постола треба, поки кора не засохла, бо якщо кора засохне, вона ламається. А так сплів, потім, якщо носити, його можна розмочити у воді і він стає м'якшим. Тоді вже зашнуровуються шнурівки. Чесно кажучи, я плести вмію, а в'язати шнурівки — не вмію. Коли робиш постола, потрібно робити на розмір-два більшим, бо вони одягають свої, як я колись казав в армії, онучі".
Хто навчив ремесла
"Я не знаю, чи в селі ще хтось плете ці постоли, чи не плете. Колись був дід Мефодій, трохи щось робив. Нема вже, помер. То, може, я єдиний лишився. А може ще хтось є. В мене є син Іван, кажу: «Давай навчу, будеш робити». «Не моє», — каже. Не хоче.
Колись, як я ходив до діда Мефодія, декілька разів зробив. Потім поїхав на заробітки і забув. Але по сусідству з батьком жила баба, її теж уже немає. Вона мені показала – і я вже добре запам'ятав".
Досвід і вироби
"Постоли я плету років вісім, кошики ще з восьмого класу робив. Зараз мені 47, а тоді було 15 чи навіть 14. Тоді я пас корів і так мимохідь глянув в одного й іншого — почав робити. Люди почали просити, почав для людей робити. Вже в селі дуже багато тих кошиків, я не знаю скільки їх. Якби тут зібрав на вулиці, то, певне, не влізли б. За зиму я наплітав, бувало таке, що 30-40. Я спеціально запрягав коней, їздив по лозу і так потроху, потроху... Потім коробочки я почав із палет робити, у селі найпершим почав. З ансамблю "Криниченька" всі приходять до мене, щоб я зробив постоли. Воно нескладно".
Про війну і поранення
"Був під Гуляйполем, Запорізький напрямок. Під Малинівкою отримав поранення, і після того в мене виникло захворювання — тромбоемболія, гостра ТЕЛАТромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) — це закупорка стовбура легеневої артерії або її гілок емболом, найчастіше тромбом. Закупорка порушує кровотік у легенях, може викликати інфаркт легені, гостру легеневу гіпертензію, правошлуночкову недостатність і гіпоксемію. ТЕЛА є невідкладним станом, який потребує швидкої медичної допомоги.. Не знаю, чи хто знає, я теж таке вперше почув. Потрапив у госпіталь, із госпіталю в Запоріжжі мене відправили до Рівного. У Рівному зробили операцію, і вже тут, у Сарнах, лікувався — не долікувався. Поїхав я в частину в Івано-Франківськ, написав там заяву і мене комісували. Дали мені поки третю групу інвалідності на рік. То я не знаю, що там вийде, звісно. На фронті був, виходить, забрали мене 21 липня, і через два роки 16 липня я отримав поранення і 21-го вже був у госпіталі.
Зараз, навіть коли погода погана – сніг, дощ, сльота, то я собі йду у свій гараж і роблю постолики. Якщо немає постолів, то роблю кошика чи коробочку — будь-що. Воно трохи допомагає після всього того жаху, що там було".
Про традицію і молодь
"Плету постоли меншій донці, для ансамблю. У нас є ансамбль "Криниченька". Вони їздять виступати. Діти приходять до мене і кажуть, що треба сплести. Думаю, що передавати це треба, бо ж наше, українське. Треба, щоб хоч хтось знав. А раптом хтось також захоче для якогось ансамблю чи чогось такого роду, а не буде кому робити, то хто його робитиме?
Приходили до мене хлопці, як ще у батька жив і навчив їх плести, але молодших за мене на років 10–15. То один коробочки робить, а є такі, що навчив кошики робити, а вони не хочуть. От коли не було телефонів, нормально було, а зараз що — ляже, в телефон дивиться і лежить".
Донька про постоли
"Мене звати Дарина Малейчик. Прошу сплести нові постоли, коли мої вже поламані, мають якісь дірки абощо. Буває, що часто відламується там, де шнурівки. В ансамблі нас буває десь 20 людей. Підходять до мене і кажуть: «Дашо, чи може твій тато наплести нам постоли?». Питають, і я кажу татові вдома. А дехто собі купує постоли з лінолеуму, плетуть. У нас дядько в садочку робить. Але частіше в нас у всіх майже з лози. Хочуть ще по-старому щоб було".
Господарство, побут і мрії
"Тримаю господарство. Корову, з братом на двох коника тримаємо, є трактор, свиней тримаю теж — усе своє, домашнє, як кажуть. Свиня в мене привела таких поросят, яких доти ще ніколи в мене не було. Я штучно запліднював, то не знаю, сказали, що ДюрокДюрок — американська порода свиней рудого забарвлення, яку в Україні розводять заради м'яса та використовують для схрещування з іншими породами.. Що воно таке — я не знаю, але ж такі руді.
За своє життя, якщо порахувати всі вироби, то я зробив орієнтовно тисяч п'ять, то точно буде. Постоли готові, можна взувати. Колись у нас так ходили діди та баби.
А побажання які можуть бути? Щоб швидше закінчилася війна і настав мир! Це найголовніше! Тоді я знаю, що все буде добре!"
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok