Звільненого з російського полону госпітальєра Юрія Яков'юка зустріли у селищі Клевань на Рівненщині. 66-річний парамедик потрапив у полон навесні 2022 року. Він рятував поранених бійців у оточеному Маріуполі. Юрій Яков'юк повернувся додому під час обміну полоненими 4 липня. Відомо, що доброволець долучився до війська у 2014 році, був парамедиком у 3-му окремому батальйоні "Волинь" та 5-му окремому батальйоні Української добровольчої армії.
У Клевані звільненого з полону рідні та односельці зустріли вигуками. Люди плакали від радості, дякували та скандували: "Вітаємо", "Слава герою!", "Дякуємо!".
Юрій Яков'юк зізнався, що не очікував такої кількості людей:
"Люди, які знають мене, і, мабуть, люди, які й не знають. Щиро дякую вам всім. Те, що довелось мені витерпіти — не всі з вас зрозуміють. Було важко, було складно, але по-іншому я не міг. У мене практично у 2022 році 1 березня мала закінчуватись ротація, просто не вистачило чотири дні мені, щоб повернутись додому у 2022 році. Але я не жалкую, що я це зробив, тому що не був би я в Маріуполі, я б все одно пішов би на той фронт".
Сусід Олег розповів, що знає Юрія ще з дитинства — разом вони бігали у футбол та гралися в лісі:
"Юра одразу пішов добровольцем у ДУК, "Правий Сектор". Потім, через деякий час, у "Госпітальєри". Ми навіть якось заїжджали до нього, а потім з гіркотою довідались, що Юра в полон потрапив з "Азовсталі", разом з усіма героями нашими. Молились за його здоров'я, за життя, щоб живий повернувся. Дякую Богові, що так і сталося. Бог почув наші молитви!".
Сусідка Галина пригадала, як чоловік займався з її дітьми туризмом:
"Дуже любив дітей. До нього ходили наші хлопчики займатися. Мій старший ходив до нього на туризм. Справжній патріот. Це людина, яка жила Україною. Щоб нам отут не пережити те, що переживають хлопці там, він пережив це. Ми маємо цінувати своїх героїв, тому що вони пройшли таке пекло, що краще нам і не знати".
Колега Юрія Яков'юка Оксана зазначила, що працювала з ним в позашкільній освіті, в районному будинку школяра:
"Просто радість, не сказати яка. Вже ми стільки часу не бачились. Просто щемливо до сліз. Він працював у нас керівником туристичного гуртка і ще тоді займався національно-патріотичним вихованням учнівської молоді. Ми пам'ятаємо його, як хорошу, добру, чуйну, надійну людину".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok