Під час рукопашного бою взяв у полон російського військового та зірвав щонайменше 10 штурмів армії РФ. За це 27-річний морпіх Василь Харкевич із села Малеве на Рівненщині у травні 2025 року з рук Володимира Зеленського отримав "Золоту Зірку" Героя України. Чоловік повоював місяць, потім отримав поранення, через яке йому ампутували ногу вище коліна. Згідно з документами, він досі служить у 38-й окремій бригаді морської піхоти Військово-Морських сил Збройних сил України.
Про те, як взяв у полон ворога та про поранення Василь Харкевич розповів Суспільному.
Розкажіть, як вдалося взяти в полон російського солдата
Та це випадково. По рації передали, що троє тіл біжать у нашу сторону — дали команду стріляти всім, що є. Я стріляв зі свого автомата — два магазини випустив, на третьому — автомат заклинило. В мене ще трофейний "калаш" був. Це десь було 12 ночі. Сиджу в ямі, а переді мною одне з тіл пробігає — я свій автомат кинув, трофейного взяв — не стріляє. І тут чую, як він біля мене кличе своїх. Я йому з приклада в носа, затягнув до себе в яму, з ножем під горло: "Або здаєшся, або я тебе завалю". З третього разу дійшло, каже: "Здаюсь, не вбивай, все розкажу".
Чим зв’язали?
Та скотчу не було — зняв шнурки з берців, ними руки зав’язав. Потім ще сигарету йому дав. Але він не вгамувався — коли я відволікся на свій автомат, він схопив його, не пускав. Я знову ножа під горло — у результаті відпустив. По рації передав, запитав, чи треба нам полонений. Сказали, що треба. Потім його забрали, більше нічого про нього не чув.
Як ви отримали поранення?
16 жовтня 2024 року в окоп через віконце залетів дрон. Лежу — земля в роті, темно, ногу сіпнув — одна норм, а друга легенька. Підвівся — дивлюсь, нога одірвана, на м’ясі висить. Командир прибіг, турнікет наклали. Я просив ще тугіше затягнути — бо не відчував. Півоберта ще накрутили. Пішов повзти за укриття — дрони ще три висіли, потім почали скидати, то я вчасно відповз.
Притягли в бліндаж. Почали по нас "насипати", бо дрони побачили, куди нас тягнули. Лежав пару годин на таблетках — все здавлене, болі такі, що очі на лоба лізли. Поруч командир мій — з контузією та опіками. Потім нас вдалося завезти в приймальне. На другий день прокинувся — ноги вже не було.
Як пройшов період реабілітації?
Спочатку Дніпро, потім Київ, де ще вище ампутували ногу. Згодом — Львів, Мукачево, Берегове. В Береговому дали перший тренувальний протез — десь перед Новим роком. Потім — бойовий. Зараз вдома, у селі Малеве, що у Дубенському районі.
Ви отримали звання Героя України. Як дізналися про це?
З частини зателефонували, сказали, що подали мої документи — не сказали, на яку нагороду. Я думав — якась проста медаль. А за місяць подзвонили з ОПОфіс Президента України, сказали, що "Золота Зірка". Я подумав: «Нічого собі». Не очікував. Трохи важко було добиратися в Київ, з мамою їздив. Але було приємно, ще й з хлопцями там поспілкувався.
Як мама коментувала нагороду?
Вона казала: "Раз дали — значить, заслужив".
Що для вас головне зараз?
Паперові питання вирішити. Зараз ВЛК Військово-лікарська комісіяпроходив, чекаю висновок. Та й вдома сиджу. Потім — побачу, чим буду займатися. А головна мрія — щоб війна швидше закінчилася.
На велику їжджу. Прогулянки — теж є. Але вже не ті сили. Раніше п'ять кілометрів пішки — а зараз півтора, і вже важко. Нога пріє в силіконі. По посадках вже бігати не буду. Вже не спортсмен. Назад час не повернеш, щоб встигнути втекти від того дрона, але добре, що й так живий лишився. Не треба сумувати, треба бути "живчиком".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
