Кримський татарин із позивним “Скіф” у підлітковому віці став партизаном в окупованому Криму. Коли йому було 17 років — розпочалося повномасштабне вторгнення РФ на територію України. Згодом йому вдалося виїхати з окупації і вступити до лав ЗСУ. Після бойової травми він демобілізувався.
Скіф розповідає, що його свідомий опір російській окупації почався ще у 14 років. Втім, згадує перші дні анексії 2014 року:
"Я тоді жив, можна сказати, у військовому гуртожитку, що знаходився просто поруч із територією частини. І я, мабуть, був першим свідком, як блокували КПП з нашими військовими, коли ставилися БТРи біля будинку офіцерів, які стояли з кулеметами і наводили їх у бік під’їздів".
Пригадує, у його місті було двоє вбитих українських військових.
"Тому всі ці розмови, що Крим узяли без жодного пострілу — це нісенітниця. Бо в моєму гуртожитку на поверсі нижче вбили українського військового, який вирвався з блокади КПП, прибіг до родини, і російські військові — тоді їх називали "зелені чоловічки" або "ввічливі люди" — встигли його наздогнати і вбили на очах у сім’ї. Про це був великий скандал на все місто. Але всі чомусь про це забули".
За словами Скіфа, попри те, що він зростав в умовах нав’язаної ідеології, все одно залишився вірним Україні.
"Повномасштабне вторгнення я зустрів, коли мені було 17. І, мабуть, із 14 років я по-справжньому почав любити Україну. До того я у 10 років взагалі не розумів, що відбувається. У 11–12 років усе здавалося новим і цікавим. А вже в 14 я зрозумів, що моя батьківщина — в Україні. І саме Україна подарувала мені найщасливіший період у житті кожної людини — дитинство. Без окупації, без нав’язування чужих ідей. Коли і я, і моя родина мали друзів".
Скіф розповів, що почав ненавидіти росіян, бо з їхнім приходом почалося приниження його народу:
"Ми, корінний народ Криму — кримські татари — для них були "брудними". Вони влаштовували нам “чистки”. Приїжджала ультраправа російська молодь, била нас, принижувала, називала "хачами", кричала “забирайтеся з Криму”, мовляв, Крим завжди був російським, а ви тут чужі. І навіть депортація 1944 року теж впливала на сприйняття кримчанами цього всього", — розповів чоловік.
За його словами, із початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України, він відчував “синдром уцілілого”.
"Я думав: чому я не там, чому я зараз тут, чому я не можу разом з усіма захищати Київ або їхати на Донеччину? Я себе звинувачував, думав, що маю хоч якось допомогти нашим. А тоді я усвідомив, що можу. І я сам себе тренував. Ну, навчався бути партизаном сам. А коли я знайшов батальйон «Крим», коли приєднався до них, то тоді я справді відчув себе корисним і зрозумів, що, хоч і перебуваю далеко від лінії фронту, але можу допомагати зсередини", — додав чоловік.
Вирішальним моментом для Скіфа було отримання повістки до російської армії — він вирішив виїхати на територію, підконтрольну Україні.
Як відбувався виїзд з окупації, чому кримський татарин долучився до ЗСУ та чи готовий повернутись в Крим після деокупації — дивіться у інтерв'ю.
УТОЧНЕНО 2 ТРАВНЯ о 10:10
Суспільне використало термін "кримський татарин".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok