Коли почалися події Революції Гідності у Полтаві, Артему Павлову було 25. Він разом із друзями долучився до акцій протесту, а після цього ― до захисту України від російських військових.
Деякі його побратими загинули на війні. У День Героїв Небесної Сотні, який щорічно припадає на 20 лютого, Артем Павлов пригадав події Революції Гідності у Полтаві та людей, із якими відстоював незалежність.
Революція Гідності у Полтаві
На момент початку Революції Гідності Артем Павлов працював та займався спортом із друзями. Із ними й почали обговорення подій у Києві.
"Ми не могли просто так дивитися на насильство, на порушення звичайних людських прав і на несправедливість. Коли насильство в Києві досягло такого піку, в Полтаві була проведена одна з перших таких масових акцій, коли ми прийшли під приміщення Полтавської обласної державної адміністрації".
За словами полтавця, протестувальники були об’єднані спільною метою ― вибороти для України можливість бути вільною, а для її громадян ― відкрито висловлювати свою думку і впливати на процеси у державі.
"Поруч стояли футбольні хулігани, хлопці з району, викладачі вищих навчальних закладів, музиканти, поети і багато-багато інших. Було дуже багато молоді. Інколи ці люди були просто непристойно молоді. Уявіть собі 14-річного хлопця. Ми регулярно намагалися його вигнати, але інколи молодь неможливо зупинити. І це той урок, який варто було б всім нам запам'ятати".
До протестів долучалися і старші люди, які передавали власний життєвий досвід. Обов’язково люди приносили із собою шоломи.
"У мене це була будівельна каска якась, яку мені хтось просто дав. Хтось приходив в мотоциклетном шоломі. Хтось якісь брав будівельні інструменти або щось, щоб хоча б якось відбитися від кийка чи, не дай боже, зброї".
Після того, як протестувальники змогли зайти у приміщення обласної ради, впродовж місяця у ньому проводили, зокрема, культурні та просвітницькі заходи, лекції тощо.
"Я рідко ходив додому. Бо були люди, які приходили, йшли, а ми тут жили. І ми навіть, коли там заповнювали деякі анкети для самооборони, умовно кажучи, чи ще щось, там був пункт такий цікавий: місце проживання. І ми всі писали Полтавська облрада".
Після розстрілів на Майдані у Києві, у Полтаві відбулися сутички із силовиками, деякі протестувальники були поранені.
Події після Революція Гідності у Полтаві
Після Революції Гідності Артем Павлов із друзями вирішили счтати на захист України. Полтавець звільнився з роботи, а через пів року після підготовки, вступив у "Азов".
"Багато з моїх побратимів, учасників Революції Гідності, такі як Дмитро Коряк, Антон Цедік, Антон Грицай, Юліан Матвійчук ― ми всі були, власне, от в такій в спільноті людей, які рухали цю революцію і потім відразу перейшли до захисту України".
Зараз портрети цих людей розміщені на Алеї Героїв у центрі міста. За словами Артема Павлова, він почувається тут, як у колі друзів.
"Українці ― це парадокс. Парадокс волонтерства, служіння один одному, ідеї вільної України. Українці занадто сильні, інколи нам не вистачає єдності. Але інколи хочеться сказати "дякую" всім нашим ворогам. Кажу їм "Дякую" кожного разу, коли ми зі своїми побратимами і сестрами знищуємо ворога. Дякую вам за досвід. Дякую за те, що тримаєте нас в тонусі. І ми продовжуємо, будемо продовжувати цю боротьбу і виграємо".
Учасники Революція Гідності у Полтаві
Один із перших портретів на Алеї Героїв у Полтаві ― Антона Цедіка. Артем Павлов Познайомився з ним до Революції Гідності, вони разом грали у регбі.
"При житті він запалював вогонь в серцях інших людей. Він давав дуже круті поради. Він запізнився на першу таку вже силову акцію, приїхав з сумкою, ми відкрили її і всі стали трошечки безпечніше себе відчувати з чимось в руках принаймні. Він дуже полюбляв історію, поезію".
Поруч із цим портретом ― фото Дмитра Коряка. Із ним Артем Павлов познайомився під час протестів у Полтаві.
"Він був лідером, інколи я з ним не був згоден, але от це мені і подобалось під час Революції Гідності, що було дуже багато різних людей, з різними інколи поглядами. І потім ми з ним навіть опинилися в одному підрозділі, це тоді вже полк "Азов".
Із Антоном Грицаєм Артем Павлов познайомився 2008-го, вони заснували угрупування ультрас. Разом були на протестах, а згодом разом пішли до війська.
"Після Іловайської трагедії, після того, як ми втратили Антона Цедіка, багато хто з хлопців вирішили уже точно йти в бій. Я пройшов з ним бойовий шлях. Мені гірко згадувати той момент, коли його не стало. Але я пишаюсь тим, що доля надала мені можливість хоч якийсь час бути з цією людиною поруч. Коли його не стало, це наче у мене забрали частинку мене".
Також на Алеї Героїв портрети Юліана Матвійчука та Дмитра Юденка. Артем Павлов також був знайомий із ними особисто.
"Це були лідери, які справді рухали цей світ, які не корились несправедливості, а завжди захищали добро і світло. Юліан був і є для мене завжди лідером і прикладом того, що треба робити. Це почалося з Майдану. Я з ним познайомився саме під час Революції Гідності. Він був очільником самооборони".
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok