З-під обстрілів у Харкові родина Наталії Мальцевої тікали до Полтави із двома валізами. Вони не планували, що це затягнеться на 2,5 роки.
Про це переселенка розповіла в ефірі Українського радіо "Полтава".
На початку повномасштабної війни авіаудари прийшлися саме на той район Харкова, де мешкала жінка. Але поїхати одразу не змогла, бо мала на утриманні майже десяток котів. Догляд за ними допомогли пережити перші 1,5 місяці бойових дій. Потім з тваринами і сином переїхала до Полтави.
Оселилися ми спочатку у родичів. Сім місяців прожили у них, але тіснитися на одній території з людьми старшого віку виявилося складно. І коли у Полтаві з’явилися вільні квартири, ми винайняли собі окреме житло. Перший рік я дуже активно займалася волонтерською діяльністю. Ми приїхали у березні, і невдовзі нам не було чого одягати.
Тож і з одягом, і з іншою допомогою внутрішньо переміщеним особам у Полтаві підтримку надавали благодійні та волонтерські організації. Втім, допомоги потребувала така кількість людей, що доводилося вистоювати великі черги.
Одного разу чекаючи на східцях БФ "Карітас Полтава" у натовпі своєї черги я запропонувала таким же, як і я ВПО створити групу в одній із соцмереж. А оскільки це була моя ідея, я і почала цю спільноту вести. На жаль, бойові дії продовжувалися, і людям повертатися було нікуди. Тож наша група налічувала близько 10,5 тисяч осіб.
Наталія збирала усю інформацію, що могла бути максимально корисною для переселенців у Полтаві. Це безплатні юридичні та медичні консультації, гуманітарна допомога, будь-які благодійні фонди, релігійні організації. Зокрема, і грантові проєкти.
Коли я зрозуміла, що і завтра, і післязавтра ми не повернемося додому, я вирішила взяти участь в одному з проєктів. А оскільки у мирному житті я працювала нутриціологом і дієтологом, мене цікавило здорове харчування. Завдяки грантовій підтримці я отримала обладнання на розвиток власної справи.
Жінка започаткувала майстерню корисних ласощів. Це – пастила, овочево-фруктові фрипси, снеки та інше. Нині працює ще над одним проєктом онлайн навчання. Мріє відкрити академію смачного і активного довголіття, щоб навчати людей бути здоровими.
Звісно, мріємо із сином повернутися до Харкова. Житло наше вціліло. Але і Полтава для мене стала вже, як рідна. Я хочу подякувати усім полтавцям, хто нам допоміг з нашими потребами. Місто нас прийняло дуже привітно.
Більше слухайте у спецпроєкті "Другий дім" Українського радіо "Полтава" за посиланням.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok