Виїжджала з-під обстрілів із онуками: переселенка з Часового Яру 2 роки вимушено живе на Полтавщині

Олена Михайловська із Часового Яру Донецької області разом із шістьма онуками проживає на Полтавщині. Два роки тому, після поранення однієї із онук, вони виїхали з міста, розповіла Олена. Нині родина живе в актовому залі початкової школи, яку облаштували під житлову кімнату, і хочуть повернутися додому.

Олена Михайловська два роки проживає у приміщенні школи у селі Артелярщина Зіньківської громади. Разом із нею – шестеро онуків.

"Іллюша пішов до 3 класу, Олежик до 1 класу пішов, Ігор займався онлайн, Артем, Валік торік закінчив школу. У них в інтернаті 10 років. Аня - 2 курс училища, а Валік - 1 курс училища", — розповідає переселенка Олена Михайловська.

Жінка – із Часового Яру Донецької області.

Школа, у якій проживає родина.

"24-го числа (24 лютого 2022-го року – ред.) глухий вибух. Я спочатку не зрозуміла. Такий вибух, що двері відчинилися, зачинилися. Посуд у серванті заторохкотів. Люстра загойдалася. Я сиджу і мені видно вікна з кухні. Я дивлюсь, хтось пройшов, зайшла Ксюха, донька з чоловіком і двоє діток з нею зайшли. Я питаю: "Ксюшо, що таке?". Вона плаче: "Мамо, війна", — продовжила переселенка Олена Михайловська.

За словами жінки, з травня 2022-го у місті були масовані обстріли.

Онук Олени Михайловської катається на велосипеді.

"З 23 травня у нас уже газу не було, світло періодично то є, то його перебили. Хай його на пів дня, на 2-3 години, але світло почали перебивати. Проблеми з водою з’явилися"переселенка Олена Михайловська.

Виїхати з міста вирішили у червні, після того, як одну із онук поранили під час обстрілу.

У кімнаті, де проживає сім'я протікає дах.

"Дітвора купалася у ставкові і був прильот. І під час одного з прильотів 10 дітей поранило. Одному хлопчикові коліно наскрізь пробило, Ані сюди загнало. Казали, якби на міліметр нижче, вона б кров’ю зійшла. Вона на артеріях лежало. Нічого б не зробили", — додала Олена Михайловська.

На Полтавщині оселилися у приміщенні школи.

Кімната, в якій живуть діти із бабусею. Раніше це була актова зала школи.

"Ми приїхали сюди, нас прийняли дуже добре. Ми приїхали, наче до рідної сім’ї до когось приїхали. Відразу місцеві поприходили, футбол. Цього року велосипеди пішли, а то був футбол, волейбол зранку і до ночі", — розповіла Олена Михайловська.

"Ось тут футбольне поле. Ми тут грали у футбол влітку. А у вільний час я на майданчикові буваю, катаюся на велосипеді. Тут ми займаємося на турніках. Можу показати вихід на один", — розповів переселенець Артем Шелекета.

У приміщенні облаштована душова кімната.

Родині надали найбільшу кімнату у школі – це актова зала. Нею, каже Олена Михайловська, задоволені. Однак, шукають допомогу, щоб відремонтувати дах, який протікає.

"Це у нас спортзал. Тут зимою дітвора гуляють у спортзалі. А так білизну розвішуємо. Це у нас інша і душова, і пральна машинка. Тут душова узагалі хороша, висока. У мене тут дітвора любить купатися. Напустять води, посідають і сидять. Теж вода гаряча постійно. Перукар до нас приїжджає. У середу був перукар, підстригали нас", — говорить переселенка.

Спортивний зал.

За словами жінки, на Полтавщині до них ставляться добре, але хочуть повернутися додому.

"Я от спілкуюся з людьми із Часового Яру, і там кажуть, що приїхали тут, вважають нас ворогами народу. З Донбасу – це все. Я спілкувалася з Людою, то говорить, що з нами спілкуються як з ворогами народу. Щось запитаєш, вони: "Це через вас, через Донбас почалася війна". Ми тут до чого? А тут ні, тут люди дуже хороші", — говорить Олена Михайловська.

Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:

Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok