У Полтаві 6 листопада попрощалися із військовим полку "Азов" Віталієм Грицаєнком. Воїн поліг 19 березня під час оборони Маріуполя від російських військ. Про це Суспільному розповіла дружина воїна Вікторія Грицаєнко. Вшанувати пам’ять загиблого прийшли його рідні, побратими, однокласники та інші містяни.
"За сім місяців боротьби найголовніше я боролося за те, щоб було місце. Тому що син майже щодня запитує: "А де татко? А коли він повернеться? А він підлікується? Війна закінчиться і він повернеться". А я не можу взяти його просто за руку, привести і показати, що татко твій спочиває тепер тут. Тепер у мене вже буде така можливість", — каже дружина Віталія Грицаєнка Вікторія Грицаєнко.
Останній раз Вікторія з чоловіком бачилися 14 березня. 15 березня вона виїхала з Маріуполя та за два дні, 17 березня, приїхала до Полтави.
"Через два дні (19 березня — ред.) особисто командир, полковник "Редіс" Денис Прокопенко набрав мене у WhatsApp і повідомив, що мій чоловік при виконанні бойового завдання зі зброєю у руках, він не кинув її, загинув у місті Маріуполь. Два тижні тому я дізналася, що є співпадіння ДНК. 99,9 відсотків співпадіння з батьком і рідним сином Святославом. Потім я здала своє ДНК, щоб була спорідненість з синочком і зі мною. Воно також співпало", — говорить Вікторія Грицаєнко.
Попрощатися із воїном прийшли рідні, побратими та містяни.
"Побачила ще влітку, коли жінка Віталія Грицаєнка давала інтерв’ю, я побачила про таке горе. Звісно, це горе для усієї України. Я вважаю, що кожен має прийти, попрощатися з нашими героями. Особисто я не знала Віталія та його сім'ю. Але я вважаю, що зараз немає для нас чужого горя, горе для усієї України загальне", — каже жителька Полтави Анна Нагорна.
Віталій Грицаєнко вступив до полку "Азов" 2015-го року.
"При першій ротації він приїхав і сказав мені: "Це моє місце, я знайшов своє, я буду там". Він знав, що так буде, він знав, що він загине, він знав, що він там залишиться, тому що було усе в облозі. Він попрощався і попросив небагато. Він сказав: "Я тебе кохав, кохаю і буду кохати. На нас напали, я обороняюсь. Я ніколи у житті зброю не кину, я ніколи не здамся. Знай, я буду стояти до останнього обороняти нашу землю. Будь ласка, виховай сина справжнім патріотом, козаком. Я тебе кохаю". І все. Він мене дуже міцно обійняв. Він дуже сильно плакав. Я ніколи у житті не бачила, щоб мій чоловік так сильно плакав", — говорить дружина Віталія Грицаєнка Вікторія Грицаєнко.
На війні у Віталія Грицаєнка був позивний "Гоголь", бо воїн родом із Полтави. У місті він прожив 17 років, розповідає дружина бійця.
"У нього тут проживає батько Микола Грицаєнко і я повернулася сюди, тому що я дуже хочу зробити у його місті пам’ять про нього", — каже Вікторія Грицаєнко.
Навчався Віталій Грицаєнко у 20 школі Полтави, що розташована у мікрорайоні Поділ, каже однокласник воїна Вадим Савинський.
"Я з ним навчався із шостого до дев’ятого класу. Він був звичайним хлопцем, який з нами грав у футбол, бешкетував. Віталій був світлою, доброю, гарною людиною, яка завжди була справедливою, допомагала друзям, однокласникам. Завжди йшов на допомогу. Велике у нього було прагнення до справедливості", — говорить однокласник Віталія Грицаєнка Вадим Савинський.
"Він дуже хотів стати генералом. Дуже хотів. Він дуже хотів отримати усі нагороди. Він їх отримував. Як він казав: "Я не встиг отримати Героя України". Але він його отримав. Але ж якою ціною? Ціною смерті. Він дуже хотів сина. Я йому подарувала. Але усе ж він казав: "Війна закінчиться, я хочу донечку кучеряву". Я йому клялася і обіцяла, що усе як закінчиться, обов’язково подарую тобі донечку. Але як бачите, не змогла", — розповідає дружина воїна.
Поховали Віталія Грицаєнка на Алеї Слави міського кладовища.
"Там поховані його побратими. Там є його вірний друг Діма Пругло "Круглий", є "Скіф". Він завжди до них приходив, він завжди відвідував їх, коли приїжджав у місто Полтава. І недарма там залишилося одне місце, яке я дуже сильно прохала, щоб вони віддали нам, щоб поховали мого чоловіка. Він буде там, він буде поруч з ними. І я знаю, що душа його буде спокійна", — говорить дружина Віталія Грицаєнка Вікторія Грицаєнко.
У воїна лишився малолітній син.
"Він знає, що татко просто на небі. Він знає, що татко світить нам з неба зірочками, він знає, що татко герой. Він його так і називає. Каже: "А я малесенький супергерой татка. Я буду сильним, я буду могутнім, як татко, він знає все". Я щодня вчу його, яким батько був могутнім. Я впевнена, що так, як чоловік мене прохав виховати патріота, сильного козака, я все зроблю, щоб виховати його таким", — розповідає Вікторія Грицаєнко.
Читайте також
Дошка загиблому воїнові Віталієві Грицаєнку: якою буде та коли встановлять у Полтаві