На Полтавщині попрощалися із ще двома бійцями, які брали участь у російсько-українській війні. Поховали 49-річного майора Олександра Карамана, який загинув від кулі снайпера, та – 41-річного Дмитра Бута, який помер у лікарні міста Костянтинівка. Про це Суспільному розповів речник обласного центру комплектування та соцпідтримки Роман Істомін.
Біля Свято-Успенського собору у Полтаві – дві труни, накриті українськими стягами. Обидва бійці із Полтавщини, які брали участь російсько-українській війні, полягли у середині серпня.
Прощаються із сином батьки загиблого воїна Дмитра Бута. 41-річний солдат пішов на фронт у березні. Помер 14 серпня від серцевої недостатності у лікарні міста Костянтинівка. На війні отримав тяжкі поранення, розповідає його мати.
"Воював у Сєверодонецьку, був поранений у голову. Після госпіталя знову повернувся на передову. Він у мене патріот був, він любив свій край і свою землю. Розповідав: "Я сиджу, як на голках. Я не можу, хлопці воюють, як я в очі синові дивитимуся?", я ніколи не почую: "Мамулічка, я тебе люблю, ти в мене найрозумніша і найкрасивіша", – розповідає мати загиблого Дмитра Бута Тетяна Бут.
Попрощатися із воїном прийшли колеги та друзі. Родом Дмитро Бут був із Зіньківської громади.
"Працювали ми з ним "БТФ-Колтюбінг", є така компанія по нафтогазовій промисловості, і він був там механіком, яв той час працював там водієм. Ми з ним практично одного року, страшно навіть уявити собі, тоді я не міг навіть подумати, що він буде воювати,а я до нього прийду на похорон", – говорить колега загиблого Дмитра Бута Сергій Соколовський.
"Він давав поради, направляв на правильний шлях, був як старшим братом. Я хрестив його сина Вадима. Гарною був людиною, гарним другом, надійним. Останній раз, коли з ним спілкувався, сказав: "Якщо мене не стане, ти ж другий батько сину", – каже друг загиблого Роман Галушка.
У Дмитра Бута, окрім батьків, лишились двоє дітей.
А 15 серпня від кулі снайпера загинув Олександр Караман. Сталося це біля села Богородичне на Донеччині.
"Воювати він пішов у перший же день, як почалась війна, бо він не міг сидіти. Як тільки літаки стали літати у нашому небу, він сказав: "Я вже можу йти". Він зібрав речі і пішов. Він у нас родом із Російської Федерації, але йому було за честь загинути за Україну. Я знала, так, мабуть, у нього було стільки емоцій", – розповідає дружина загиблого Олександра Карамана Олена Караман.
Воїну було 49 років, мав звання майор. У нього лишилась дружина, сестра, син та онука.
"Мій батько був насправді великою людиною, з великої літери, він давав приклад своїм прикладом. Він віддав своє життя і хотів віддати своє життя за вільну Україну, щоб ми тут жили спокійно", – каже син Олександра Карамана Дмитро Караман.
"Дуже любив свою онучку. Вони гралися в лікаря, любили гратися, читати казочки на ніч,вони дивилися, вивчали предмети шкільні, він повчав слова, вірші. Лікарем був дідусь, а потім вони мінялися. І отак от гралися, це були останні тижні перед війною, коли дитина приїжджала до нього в гості, і вони проводили так час, і він, напевно, тоді був найщасливішим", – говорить невістка загиблого Олена Караман.
Олександра Карамана поховали на Затуринському кладовищі біля Полтави, а Дмитра Бута – у Зіньківській громаді.