Микола Молоток із Полтавщини бджільництвом займається понад пів століття. Зараз у його господарстві сотня вуликів. Доглядати за комахами навчався самостійно розповів Суспільному чоловік. А на пасіці працює разом із дружиною. Мед збирають із соняшнику та різнотрав’я.
Микола Молоток оглядає вулик – перевіряє, як бджоли готуються до зими. Щоб комахи не хвилювалися, стільник обкурює деревним димом.
"Вони собі також меду принесли вже на зиму, і ми їх дивимося. Ось бачте, тут і перга (пилок – ред.) є, і мед, і все є", - каже пасічник Микола Молоток.
Свою пасіку Микола Молоток щороку вивозить із дому, щоб бджоли могли збирати пилок із лук та полів. Нині сотню своїх вуликів розмістив у селі Козельщина у Машівській громаді.
"Усе квітує у нас до цих пір з весни. Я сюди виїхав 11 травня, то було все поряд. І ріпак сіяли, і коріандр. І бджоли працюють. Тут і гайок липовий недалечко є", - розповідає пасічник Микола Молоток.
Бджільництвом чоловік займається більше 50 років. Біля вуликів працює щодня.
"Бджоли, я вам скажу, це не як праця, а це вже як хвороба. Воно моє, я вже звик тут жити, мені не треба нічого більше", - говорить пасічник.
Для розведення Микола Йосипович обрав українську степову породу бджоли. У кожному вулику близько ста тисяч комах.
У нас найкраще приживається, зимує і працює – це українська степова. Те, що природою тут закладено, те повинно тут і бути. Не треба оці всі бакфасти (порода медоносних бджіл – ред.). Бо ми думаємо, що будуть відра меду носити ті бджоли, а наші гірші, - каже пасічник.
Нині на пасіці завершили другий цьогорічний збір. Урожай – від цвітіння соняшника та різнотрав’я. Загалом назбирали тонну меду.
"Тут липа, тут акація і, звісно ж, тут було багато полів з коріандром, то вони нанесли сюди нектару і звідти", - каже пасічниця Людмила Сердюк.
"Бджіл ніколи не треба грабувати. От бачите яка рамочка, оце тут кілограми три меду є. Це вже їм піде в зиму. Це тут перший мед коріандровий і все", - говорить Микола Молоток.
Як розповіла Людмила Сердюк, нині продукцію бджільництва з родинної пасіки відправляють і військовим на фронт.
"Ми започаткували і робимо багато, і не жаліємо на це воску – це окопні свічки. Окопні свічки і хлопцям потрібні, і тим людям, які там, де зривається. Бо на окопній свічці можна і чаю заварити, і зігрітися. Недавно я відправила хлопцям прополіс, віск і там вершкове масло – це така мазь, загоює рани дуже добре", - розповідає пасічниця Людмила Сердюк.