Був порядною людиною, завжди приходив на допомогу, а коли почалася війна пішов захищати Україну. Так про загиблого бійця з Полтавщини Віталія Качалку згадують його рідні та знайомі. 4 травня із ним попрощалися у Полтаві.
Загинув Віталій 10 квітня поблизу села Новоселівка Друга на Донеччині. Чоловік потрапив під артилерійський обстріл. Він був механіком-водієм. Біля Свято-Успенського собору у Полтаві із загиблим військовим Віталієм Качалкою прощалися його мама та сестра.
"На другий день (війни – ред.) подзвонив мені: "Мамо, я пішов". Куди ти? Мені досить, в мене ж менший син уже вісім років на Сході (України – ред), вісім років воює. "Мамо, як я йому (молодшому брату – ред.) в очі буду дивитись, – каже, – як він прийде?". Знявсь і пішов. Звичайний хлопець, закінчив інститут, працював", – розповідає мати загиблого Лариса Качалка.
Родом чоловік із села Нестеренки Новоселівської громади. Проживав у Полтаві, раніше працював в аварійно-рятувальному загоні, каже його колега Олександр Педан.
"Я їхав на автомобілі і з’їхав (з дороги – ред.). Так сталося. Телефоную: "Та, – каже, – без проблем". Приїхали, зробили. Автомобіль уже ж не їде. Відтягли автомобіль. А я їхав у село. Він мене звозив у село. "Без проблем, – каже, – звертайся, усе зробимо", – говорить Олександр Педан.
Попрощатися із загиблим прийшли його друзі, побратими та знайомі. Серед них знайомий загиблого Олександр Лапа.
"Вони два брати. Один іще менший Коля. Вони увесь час намагалися дошкулити по-доброму старшій сестрі. Вона за них відповідала. А так він дуже гарна, порядна людина", – каже Олександр Лапа.
Поховали воїна на кладовищі у селі Затурине.
"Був друг, нема друга, не стало. Завжди у важку хвилину приїжджав, допомагав, у будь-який час доби. Хотів піти в тероборону служити, потім для всіх новиною виявилось, що він у ЗСУ. Останній раз він сказав 7 квітня мені, каже: "Я що не мужик? Я повинен захищати свою Батьківщину", – розповідає друг загиблого Дмитро.
Віталію Качалці було 42 роки. У нього залишилися дружина, мати, сестра та брат.