Полтавець Микола Дорошенко пережив Другу світову та два голодомори. Під час останніх, каже, їли, переважно трави. А козу, яку мала сім’я, ховали, щоб тварину не забрали. Про Голодомор Миколі Михайловичу забороняли розповідати рідні, бо за це могли покарати. Про ті часи у дорослому віці він написав у книзі. Перед Днем пам’яті жертв Голодоморів, який щорічно відзначають у четверту суботу листопада, про пережите Микола Дорошенко розповів кореспондентам Суспільного.
Миколі Дорошенку – 89 років. Він народився у селі Абазівка неподалік Полтави. Коли почався Голодомор, чоловіку було менше року. Про ті події йому розповідали родичі.
"Я народився за рік до найбільшого в Україні Голодомору 1932-го – 1933-го року. Їсти уже не було чого весною 1932-го року. А те, що було посіяно 1931-го року на зиму, зійшло непогано. Тому очікувався хороший урожай. Влада зробила так, що податками обклала так, що по декілька разів вимагала від селянина, щоб здавав зерно натурою, мовляв, у Надворі засуха, там люди голодують", – каже полтавець Микола Дорошенко.
Їли, каже чоловік, переважно рослини.
"Була у нас картопля, небагато, залишили на посадку на весну, поїли картоплю і шкарлупи. А потім бруньки з дерев, із липи бруньки клейкі. Лобода, щириця, молочай. А потім пішли вишні, уже трохи легше, а потім під осінь знову усе відібрали", – говорить Микола Дорошенко.
На полях збирали колоски, говорить Микола Дорошенко.
"Вижили через те, що коза у нас була, Квітка. Козу ми ховали, щоб не бачили, бо її відібрали б, і змусили б молоко ще нести на молочаркуМолочарка – молокоприймальний пункт.", – каже полтавець.
Коли почалася Друга світова війна, Миколі Михайловичу було 10 років. А другий голод чоловік застав у 15.
"Німці, коли відступали, для того, щоб не залишилося нічого нам їсти, у діжки німці насипали порошків. Що таке порошок? Воно ж нам не відомо чи там отрута, чи то від головного болю там. Для того, щоб людина не кинулася їсти це все. І у колодязь накидали. Тобто не нап'єшся води", – говорить Дорошенко.
У дитинстві розповідати про Голодомор чоловікові забороняли родичі.
"Казали: «Колю, ніде ж не говори (про Голодомор – ред.), не згадуй, гляди мені». Тому що радянська влада до самої незалежності (України – ред.) приховувала це", – каже Микола Дорошенко.
Згадувати про Голодомори тяжко, каже Микола Михайлович. Про ті часи 20 років тому видав книгу.