Відтворюють стародавні узори на сучасних виробах, а ще зберігають та популяризують традиції. У Решетилівці на Полтавщині діє єдиний в Україні центр вишивки та килимарства. В установі є виставкова зала, а ще майстерні, де займаються ручною та машинною вишивкою. Усе це для того, аби зберегти давнє рукодільне мистецтво.
Нагадаємо, до національного переліку нематеріальної спадщини технологія вишивки «білим по білому» внесена 2017-го року, а традиції решетилівського рослинного килимарства – 2018-го. Нині працюють над тим, аби обидва ці елементи увійшли до списку ЮНЕСКО, розповіла керівниця Всеукраїнського центру вишивки та килимарства Надія Вакуленко.
Лляна тканина, п’яльці, нитки та вишивальні машини. Це одна з майстерень Всеукраїнського центру вшивки та килимарства, що у Решетилівці.
"Рушник я вишиваю десять робочих днів приблизно", – говорить вишивальниця Ірина Чаленко.
У центрі Ірина Чаленко працює рік. На сучасних виробах, каже, відтворюють традиційні орнаменти.
"Художник підмальовує ескіз, приносить до нас. Ми робимо сколокСколок – ескіз малюнка на спеціальному папері, який одержують, проколюючи візерунок по контуру. Сколок переносимо на тканину, це трафарет. І потім вишиваємо. Мені дуже хочеться оці полтавські народні візерунки в сучасність перенести. На сумки, на тканинку, щоб дівчата пошили якийсь одяг, щоб усі бачили, що це наше, решетилівське", – каже вишивальниця Ірина Чаленко.
"Відновлюємо, відроджуємо, популяризуємо і зберігаємо, і розвиваємо ці ремесла. І так, як традиційно вони склалися в Решетилівці, тому – центр вишивки і килимарства", – розповідає керівниця Всеукраїнського центру вишивки та килимарства Надія Вакуленко.
У цій же майстерні вишиту тканину кроять, а потім зшивають і отримують готові сорочки, сумки тощо. А ще вишивають рушники. Один візерунок відтворюють у кількох кольорах.
Поруч – вишивають вручну.
"Це мережка. Тканина – маркізет. Це буде жіноча блуза. Зараз шиються уставкиУставка – вишита вставлена смуга на плечах жіночої сорочки. Ось одні, ось другі уставки. Тканина найтонша і дуже складно вишивати. Вишивається лише в одну ниточку. Дуже-дуже мілка робота", – говорить вишивальниця Карина Третяк.
У виставковому залі поруч із давніми рушниками сучасні роботи. Вишивані сорочки у традиційних білих та пастельних кольорах створила і Надія Вікторівна.
"Це виключно ручна вишивка. Не тільки ескізи, я й відшиваю. Тому що на кожній тканині повинен бути свій рахунок ниток. Тобто, схему потрібно відшити на тканині", – каже керівниця Всеукраїнського центру вишивки та килимарства Надія Вакуленко.
Всеукраїнський центр вишивки та килимарства у Решетилівці діє два роки. Крім характерних для Полтавщини, у закладі збираються представити й узори з інших регіонів. Проте, всі будуть традиційними, говорить Надія Вакуленко.
"Зараз ми виконуємо хоч блузи, хоч сукні у сучасному стилі, але використовуємо елементи народної сорочки. Це продивляється. Уставка в жіночій народній сорочці і нижня частина рукава між собою з’єднані пухликами. Оці зборочки називаються пухликами. І з’єднані з’єднувальним швом. Це традиційно для полтавської сорочки", – додає керівниця Всеукраїнського центру вишивки та килимарства Надія Вакуленко.
Приміщення, у якому розміщений центр, орендують, але після ремонту заклад мають перевезти у будівлю колишньої фабрики художніх виробів. Після цього зможуть розширити майстерні з вишивки та килимарства, а ще відкрити велику виставкову залу.