1 травня — дата, яка відома як День праці та відзначається у багатьох країнах світу. Сьогодні в Україні вона вже не має того ідеологічного навантаження, яке існувало за радянських часів, і потрапила під переосмислення в межах декомунізації. Водночас її коріння значно глибше і не пов’язане із СРСР.
Про те, як змінювався зміст цього дня — від боротьби за права працівників до радянської ідеології та сучасного розуміння, розповіла Суспільному професорка кафедри історії України Полтавського педуніверситету Людмила Бабенко.
Витоки: боротьба за права і 8-годинний робочий день
1 травня свого часу мало чіткий революційний зміст і було пов’язане з боротьбою робітників за свої права. Його витоки пов’язані з робітничими протестами в Чикаго, які почалися 1 травня 1886 року, коли працівники найбільших промислових центрів США вимагали запровадження 8-годинного робочого дня.
"Свого часу це свято дійсно мало революційний підтекст, коли в ХІХ — на початку ХХ століття гостро стояло питання про боротьбу робітничого класу за свої права. Коли робітники мали понаднормовий робочий час, коли однією з перших вимог була якраз вимога 8-годинного робочого дня".
За словами історикині, ця боротьба стосувалася не лише економічних умов, а й базових можливостей для життя і розвитку.
"Ця вимога мала не лише економічний характер, але й політичний, тому що за робочого дня від 10 і більше годин, навіть 14 годин, у робітників не залишалося часу для власного розвитку, освіти, навіть елементарно часу для організації боротьби за власні права".
З часом ці вимоги набули міжнародного значення і стали актуальними для працівників у різних країнах.
Радянська трансформація: від солідарності до ідеології
Згодом ця дата почала асоціюватися з певними політичними силами.
"Його, можна сказати, монополізували представники лівого політичного табору. Прихильники марксизму — це соціал-демократи, в Росії це більшовики".
У ХХ столітті, особливо після Другої світової війни, гострота проблеми поступово зменшилася, однак сама традиція збереглася. У Радянському Союзі зміст цього дня був трансформований і закріплений на рівні офіційної ідеології.
"В Радянському Союзі 1 травня визначалося як День міжнародної солідарності трудящих. І це використовувалося як підкреслення переваг радянського ладу, соціалістичної організації праці, де немає експлуатації, немає приватної власності, відповідно немає безробіття, є гарантована підтримка держави всіх, хто працює".
Водночас радянська система надавала святу ідеологічного змісту боротьби, але вже в іншому контексті.
"В радянській ідеології підкреслювалося, що боротьба за права залишається і його треба відзначати, оскільки Радянський Союз підтримує робітників усіх країн капіталістичних, де їхні права утискаються".
Сучасне сприйняття: між традицією і відпочинком
Сьогодні це свято втратило свій політичний підтекст і сприймається значно простіше.
Міжнародний день праці відзначають нині у 143 країнах світу. У багатьох із них це офіційний вихідний, зокрема в більшості держав Європи. В Україні ця дата також належить до офіційних свят, поряд із Днем пам’яті та перемоги над нацизмом.
Водночас через дію воєнного стану святкові дні не передбачають додаткового відпочинку. Відповідно, 1 травня залишається звичайним робочим днем, а графік роботи визначає роботодавець.
Для більшості українців 1 травня стало частиною побутової традиції відпочинку.
"В Україні 1–2 травня відзначають масовим виїздом на дачі для садіння городів, догляду за садками і виїзду на природу для організації пікніків. Тобто політичний зміст та підтекст воно давно втратило. Але актуальність боротьби проти порушення прав у будь-якому контексті залишається".
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | Тік Ток | Threads | Whatsapp