Альона Кириченко проходила службу бойовою медикинею роти 32-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Жінка займалася евакуацією військових на різних напрямках. Нині Альона працює фахівцем із супроводу ветеранів в обласному онкодиспансері.
Про це ветеранка розповіла в інтерв’ю Суспільному.
Бойова медикиня Альона Кириченко доброволицею прийшла у військкомат 2022 року. Проте жінку попросили почекати, поки з’явиться вільна посада.
"Я прийшла у військкомат. Кажу: «Я чекала. Настав час». Він такий: «Ну так не звільнилась посада». Кажу: «Давайте там, де звільнилася посада медика». Він: «Підеш туди-то туди?». Та кажу: «Так». І все. Так і виявилося. Ну і спочатку я йшла на бойового медика взводу. І потім вже в цій самій роті, в цьому самому підрозділі, мене поставили вже старшим бойовим медиком роти".
Служила військова на Харківщині та Донеччині на різних напрямках. Розповіла, що спочатку побратими ставилися до неї з пересторогою.
"Як казав мені один побратим, каже: «Прийшла, її представили перед підрозділом, ми стоїмо, дивимося: маленька, худенька, ледве говорить, думаю: "Боже, чим ти нам поможеш?". А зараз я з тобою розмовляю, і ми розуміємо, що ми тоді помилялися». Пам'ятаю, як наш начмед казав: «Переводься до мене в медпункт, тут тобі буде легше, буде краще». Ну, я тоді не перевелася, не захотіла. Я йому сказала, що я своїх хлопців не кину, я хочу бути з ними. Ну, якось перший час, перший період було це «Ти ж дівчинка, така маленька, що ти можеш зробити?». І це все якось із часом, саме на ділі, показується, що щось маленька дівчинка та може".
Нині Альона мріє про буденне — забрати свого лабрадора до себе в Полтаву, а також вчиться цінувати дрібниці.
"Я почала цінувати багато чого. Насамперед цінувати своїх батьків. Ну, взагалі в нас із хлопцями так, скільки спілкуємося, дійсно в тебе змінюється бачення на людей, і ти змінюєшся, змінюються цінності. Ти починаєш цінувати те, чого, може, раніше не цінував. Як я колись казала: це така радість — скупатися в душі й лягти на м’яке ліжко. Ну, це дійсно така радість, і поїсти там тепленького супу чи маминого борщу. Мамин борщ — це така страва, ну прямо делікатес".
Нині Альона працює фахівцем із супроводу ветеранів у Полтавському клінічному онкологічному диспансері. Каже, бойовий досвід допомагає знайти спільну мову з військовими і пришвидшити їхню адаптацію до цивільного життя.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok