Солдат Руслан Фальківський із Мачухівської громади, що на Полтавщині, був у російському полоні. Потрапив туди наприкінці лютого 2025-го. Сталося це поблизу села Журавка на Сумщині під час Курської операції. Після тяжкого поранення він перебував у госпіталі на Курщині. Повернули в Україну чоловіка під час обміну полоненими 19 березня 2025-го.
Про це чоловік розповів Суспільному.
49-річний солдат Руслан Фальківський із села Твердохліби, що у Мачухівській громаді, восени 2024-го мобілізувався до війська.
"Частина в мене 67-ма, Курський напрямок. Ми пробули в навчальному закладі 45 днів. Нас підготували, якраз під Новий рік, з 31-го на 1-ше нас відправили вже в частину. Посада в мене — помічник гранатометника, піхотинець. Злагодження ми пройшли, як прибули туди вже, пройшли злагодження два тижні, і вже заступили у бойовий наряд. Виїжджали на позиції", — поділився звільнений військовополонений Руслан Фальківський.
Позиції підрозділу були майже за кілометр від Курська, пригадує чоловік.
"Найстрашніше було — це перші дні, коли ти звик до тиші, а тебе туди як завезли вже на позицію, оці постійні обстріли мінометні, «бах-бах-бах» день і ніч, день і ніч. Тобто ти не можеш вийти ні з бліндажа, ніде нічого, ти навіть в туалет не можеш відійти. Тому що постійно скиди, постійні обстріли. А так тоді з часом звикаєш. Там ми охороняли, спостерігали, щоб противник не пробирався до нас".
Наприкінці лютого 2025 року військовий потрапив у полон. Сталося це поблизу села Журавка на Сумщині.
"Двоє нас залишалось. Я пішов відпочивати, тому що я ніч простояв і до обіду, а після обіду вже другий напарник почав заступати. Він не встиг навіть вийти з бліндажа, нас ото взяли. Зайшло їх там п’ять чи десять чоловік. Поскидали з нас броню, автомати, зв'язали скотчем руки, зав'язали очі, і почали рухатися. У якому напрямку, точно не знаю, катали мене. Другого напарника вже не стало тоді, після мінометного обстрілу. Десь він пропав".
Руслан Фальківський під час обстрілу отримав тяжке поранення.
"Постійно текла тут кров, все ото текло, нічого не надавали. Ні медичної допомоги, ніде нічого. Мене привезли, то на один погріб, потом якийсь другий і весь час очі закриті. Тобто, нас кидали з ями в яму. З погріба в погріб, перевозили, перевозили, поки не добралися аж до Курська. Бити не били, і їсти пропонували, і попити що-небудь гаряче, але оскільки в мене щелепа була розбита, я не міг ні їсти, ні пити. Пропонували, так, але я не міг. В мене просто отут була дірка — що не їсиш ти, що не п'єш, воно все витікало сюди".
У Курському госпіталі чоловік пробув понад два тижні і потрапив на обмін. Повернули в Україну його під час обміну полоненими 19 березня 2025-го.
"Прийшли з палати вибрали дві-три людини. Пішли в наступну палату. Там також вибрали. І ото нас перевели. А куди везли, не сказали, що міняти. Хто його знає. У мене вже така думка була, що, мабуть, введуть уже або чи вб'ють десь, чи далі по тюрмах своїх. На українську землю як привезли, ви знаєте, ми там від щастя стрибали. І коли вже побачили, що наші, як уже посадили в наш автобус і перетинали вже наш кордон з білорусами, там землю цілували. Крім нашої землі, більше немає нічого краще".
Після полону Руслану Фальківському зробили операцію на щелепі. Нині чоловік звільнився з війська та очікує на повторне оперативне втручання.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok