Ілля Пилипенко — ветеран, двічі бронзовий призер з баскетболу на кріслі колісному та сноуборді в "Іграх Нескорених". Після повернення додому чоловік дав інтерв'ю Суспільне Одеса, в якому розказав про себе, як готувався до змагань та свої враження від ігор.
Ілля Пилипенко доєднався до Збройних Сил України на початку повномасштабного вторгнення у березні 2022 року. Маючи досвід механіка-водія танку, він потрапив до 35-ї бригади морської піхоти в танковий батальйон, де й служив до поранення.
"Мабуть, бо це обов'язок кожного чоловіка. Я не розглядав інші варіанти і коли вирішив свої питання, долучився до війська", — пояснює ветеран своє рішення стати на захист України.
Поранення Ілля отримав у вересні 2022 року під час виконання бойового завдання. Танк, у якому перебував Ілля, наїхав на замінований шлях.
"Під час одного завдання ми виїхали на заміновану дорогу та наїхали на декілька мін, внаслідок чого танк підірвався, загорівся. Ну і, в принципі, там вже в тому танку я й отримав поранення своє", — розповідає він.
Внаслідок вибуху Ілля отримав травму ноги та 25% опіків тіла. Перший місяць він провів у реанімації, борючись за життя. Лікування тривало півтора року, а зараз продовжується процес реабілітації після опіків.
"Процедури і далі тривають. І це процес довготривалий. Це не як з ногою, що вона в тебе травмована, ти на неї стати не можеш, вирішив зробити ампутацію, зробив і все. Тут все по-іншому", — зазначає Ілля.
Шлях до "Ігор Нескорених"
Вперше Ілля побачив "Ігри Нескорених" у 2023 році, коли відвідав відбір, але тоді не наважився подати заявку через проблеми зі здоров'ям. Під час того першого візиту його надзвичайно вразила атмосфера командної підтримки та єдності між учасниками.
"Пішов просто, подивився на відбір, на атмосферу. Мені дуже сподобався командний дух, який там присутній, також братерство: всі один одного підтримують, незважаючи, ти зробив чи ні якийсь там спортивний показник", — ділиться спогадами ветеран.
Наступного року Ілля все ж подав заявку і потрапив до національної збірної. Підготовка до змагань включала п'ять спортивних таборів, де спортсменів навчали різним видам спорту практично з нуля. Ілля зізнається, що крім плавання, в інших дисциплінах не мав попереднього досвіду.
"У чому я там брав участь, окрім плавання, я нічого не вмів. Баскетбол я ніколи не грав, тим паче на кріслах колісних. Волейбол також ніколи не грав, сидячи — тим паче. Тому це все, можна сказати, починалося з нуля", — розповідає Ілля.
Підготовка в Одесі
Після повернення з першого кемпу, Ілля разом з побратимом Арсеном почали шукати в Одесі можливості для тренувань з адаптивних видів спорту. Не знайшовши нічого підходящого, вони вирішили створювати умови самостійно.
"Почали збирати команду, тренуватись самі, шукати локації, де можна тренуватися, шукати інвентар, на якому можна тренуватись. Тому можна сказати, що створювали умови самі собі", — пояснює спортсмен.
Зусилля з організації тренувань переросли у створення громадської організації "Вільні воїни", яка має на меті допомагати у реабілітації ветеранів через спорт та популяризувати адаптивні види спорту в Україні. Організація зосереджується на розвитку таких дисциплін як баскетбол на кріслах колісних, волейбол сидячи, регбі на кріслах колісних та адаптивний теніс, активно залучаючи до тренувань інших ветеранів з реабілітаційних центрів.
Участь в "Іграх Нескорених"
На змаганнях Ілля взяв участь у командних та індивідуальних видах спорту: баскетболі на кріслах колісних, регбі на кріслах колісних, волейболі сидячи, скелетоні та сноуборді.
"Я не їхав за нагородами, насправді. Я хотів просто поїхати, кайфонути, отримати задоволення саме від процесу, від ігор, від цієї атмосфери. В принципі, так і все вийшло. А медалі — це як додаток, якась відзнака того, що ти все робив правильно", — розповідає ветеран.
Окрім Іллі Одещину на змагання представляли ще три спортсмени. Українську збірну на "Іграх Нескорених" приймали з особливою теплотою і повагою, зазначив ветеран. Ілля був вражений рівнем підтримки, який отримали українські учасники не лише від співвітчизників, але й від представників інших країн. Ця підтримка супроводжувала команду протягом усіх змагань.
"Україну в першу чергу зустріли дуже тепло, гучно. І я не очікував такого. І так воно продовжувалось до самого кінця, де Україну і українців вітали дуже тепло, щиро, і не тільки люди, українці, які туди поїхали, а й інші країни дуже шанували і поважали те, що ми робимо", — ділиться враженнями Ілля.
Плани на майбутнє
Участь в «Іграх Нескорених» надихнула Іллю на подальший розвиток адаптивного спорту в Україні. Він був вражений рівнем гри спортсменів з інших країн, особливо баскетболістів з Ізраїлю.
"Я тільки надихнувся і хочеться далі розвивати ці всі адаптивні види спорту, готувати команду і, можливо, виходити на якийсь паралімпійський рівень. Тим паче якщо ти в колі побратимів, однодумців. Я тільки за те, щоб це все рухалося. Я буду докладати максимум зусиль в це все", — каже Ілля Пилипенко.
Підсумовуючи свої враження від участі в "Іграх Нескорених", Ілля описує цей досвід як надзвичайно емоційний та незабутній. Він планує ділитися своїми позитивними враженнями з іншими ветеранами, заохочуючи їх також спробувати свої сили в адаптивному спорті.
"Це ковток свіжого повітря, я б так описав би. Це те, мабуть, чого не очікуєш. Але ніхто не знав, що такі "Ігри нескорених". Ми готувалися, тренувалися. Але це було такою кульмінацією, бурею емоцій — в мені так точно, що залишить пам'ять надовго. Я буду згадувати Invictus Games як щось світле, тепле, що в мене залишається. І буду розповідати про це іншим побратимам, щоб вони також спробували і кайфанули від цього моменту", — підсумовує ветеран.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області