Абсолютний чемпіон України з автомобільного спорту, військовослужбовець одеської 126-ї бригади з позивним "Ракета", отримав важке поранення після влучання міни в бліндаж. Унаслідок травм чоловік втратив лопаткову кістку та за півтора місяця переніс 12 операцій. Попри те, що ліва рука не підіймається, військовий мріє повернутися як до служби, так і до автоспорту.
Як син автомеханіка став професійним гонщиком
Шлях до автоспорту Володимир розпочав ще в дитинстві. Його батько працював автомобільним механіком і випадково потрапив на спортивні змагання, після чого став механіком спортивної команди. Це визначило майбутнє його сина.
Маленький Володимир відвідував з батьком усі можливі автоперегони в Україні. З 6 до 16 років він не пропустив жодних змагань. Саме тоді хлопець вирішив, що обов'язково стане гонщиком.
"На той час в Україні було дуже багато змагань різних рівнів, різних класів. І на деякі з них з дуже малого віку я з батьком теж їздив. І був такий період. З моїх 6 років до 16 я не пропустив жодної гонки в Україні. Десь років в 14 я для себе поставив мету, що буду гонщиком, я буду їздити", — розповів військовий.
100 змагань за 10 років та найекстремальніша гонка
За свою професійну кар'єру Володимир взяв участь у понад 100 різноманітних змаганнях - від світового рівня до регіональних перегонів.
"Я за 10 років проїхав більш ніж 100 змагань взагалі різних. Тому від чемпіона світу до кубка лиманів, який проводився в Одеській області, на кожному змаганні було щось цікаве, щось заворожуюче", — ділиться спогадами гонщик.
Один з найяскравіших епізодів спортивної кар'єри Володимира стався під час змагань, де він був штурманом. Через поломку дросельної заслінки автомобіль перестав реагувати на педаль газу. Щоб врятувати шанси свого пілота Дмитра на чемпіонство, Володимир прийняв екстремальне рішення.
"Я приймаю рішення залишитись під капотом. Затискаю рукою тросову заслінку, відкриваю її і машина починає газувати. І от машина їде, а я сиджу під капотом... Останні 7 кілометрів цієї дорожньої секції я подолав під капотом, газуючи. А пілот, видивляючись крізь маленьку шпаринку, їхав до зони контролю часу", — згадує незвичайний випадок Володимир.
Від автоперегонів до фронту: поранення та порятунок побратимами
Після початку повномасштабного вторгнення Володимир пішов захищати Україну. У листопаді 2023 року під час служби в його бліндаж прилетіла російська міна. Поранення виявилися дуже серйозними.
"У мене було пробиття обох ніг по м'яких тканинах, стегно, кишки, 5 ребер зламаних, зачеплена легеня, травматична ампутація лопаткової кістки. Наразі найбільша проблема залишається за рукою, оскільки вона фактично просто не підіймається", — перераховує свої травми військовий.
З поля бою Володимира евакуював побратим на звичайному пікапі без додаткового захисту.
"Хлопчик, який за нами заїзжав, заїхав просто на голій машині. Без РЕБу, без нічого, просто на пікапі залетів... Наші побратими без підготовки, без нічого, просто залетів, забрав нас, вивіз і тепер я перед вами", — згадує з вдячністю військовий.
Володимир зізнається, що війна дає навіть більше адреналіну, ніж автоспорт.
"Коли ти знаходишся на війні, коли якийсь обстріл, близенько щось десь падає, ти заряджаєшся таким адреналіном, що потім ще добу-дві він тримає. Тому адреналін це також наркотик, за яким люди гоняться, біжать", — пояснює він.
Шлях до відновлення: 12 операцій та надія на повернення в спорт
Зараз Володимир проходить реабілітацію. За його словами, відновлення відбувається поетапно: спочатку він почав ходити, потім бігати, тепер працює над відновленням руки. У світі існує можливість заміни лопатки, але його випадок особливий через характер травми.
"У мене була велика рвана рана на спині. І на той момент про анатомію людини не було мови. Була мова лише про те, щоб врятувати людину... Наразі в світі можливість заміни лопатки дійсно існує. Але не в тому форматі, який в мене, оскільки в мене все просто зшито і закрита дірка", — пояснює чоловік.
Попри те, що травми фактично поставили хрест на професійній кар'єрі в автоспорті, Володимир не втрачає оптимізму і планує повернутися до змагань. А ще більше він мріє повернутися до побратимів на передову.
"Звісно, є варіант, що мені хочеться повернутися, допомагати й надалі воювати. Але це буде залежати лише від якості мого відновлення... Я себе не бачу десь там перегортати папірці. Я бачу себе або я десь у полі, або я допомагаю. Наразі, для мене єдиний варіант — це допомога моїм побратимам", — підсумував військовий.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області