Головне управління розвідки Міністерства оборони України спільно з Міністерством закордонних справ повернули додому трьох членів екіпажу судна Galaxy Leader, які перебували у полоні єменських хуситів протягом 14 місяців — з листопада 2023 року. Один із звільнених моряків, Віталій Килиян, поділився з Суспільним своєю історією.
Як Віталій потрапив на судно Galaxy Leader
Віталій розповів, що це був його перший контракт на такій посаді і в цій компанії. Умови роботи здавалися ідеальними:
"Це взагалі контракт був вогонь, тобто всі умови були. Пощастило, можна сказати, вперше протягом усієї морської моєї кар'єри мені пощастило з цим контрактом. Але протягом чотирьох місяців, як виявилося, не пощастило".
За тиждень до захоплення керівництво пропонувало Віталію змінити судно, але він вирішив залишитися:
"Мені не пояснили причини пересадки. Ну, я відмовився, бо розумів: якщо мене пересаджують на інше судно, то там якась дупа. Ну, залишусь тут, я вже все знаю, перший контракт взагалі на цій посаді".
Як хусити захопили судно
Перед захопленням екіпаж отримав попередження про небезпеку. Третій механік мав наказ бути готовим збільшити оберти. Безпосередньо Захоплення відбулося під час обіду:
"І потім, буквально під час обіду, вони висадилися гелікоптером, прям на судно. Коли вони висадилися на гелікоптері, я навіть не пішов, нікуди не подивився. А за 30 секунд уже відчинилися двері, зайшли двоє людей з автоматами".
Нападники були озброєні та мали характерні розпізнавальні знаки. Вони діяли швидко та агресивно, каже Віталій:
"Були пов'язки у них на лобі з прапором Ємену та Палестини. Вони підняли мене, завели до сусіднього приміщення, поклали на землю, зв'язали руки. Вони не могли мені пояснити, що вони хочуть. Він кричить, махає мені цим автоматом".
Найбільш критичний момент настав, коли бойовики почали вигукувати релігійні гасла:
"Я думав, нас просто всіх у спину розстріляють. Через три-чотири години нас завели всередину, і коли це зробили, я вже зрозумів, що ми потрібні їм живими".
Умови утримання та зв'язок з рідними
Моряки постійно перебували під психологічним тиском. Віталій описав поведінку захоплювачів:
"Морально дуже було складно. Стріляли, погрожували, допитували. Ті, які нас брали, мабуть, нервували більше за нас. В одного так руки тремтіли, що він мені порізав руку, коли розв'язував".
Під час допитів хусити цікавилися особистою інформацією полонених:
"Вони питали абсолютно все. Мій тато ким працював і таке інше. Телефони перевіряли, все абсолютно".
Як родина дізналась про полон
Віталій спочатку намагався приховати інформацію про полон від матері. Сестрі Катерині про полон чоловік розповів приблизно на четвертий місяць.
"Я максимально приховував інформацію від моєї мами. Я дзвонив, казав, що все гаразд, я працюю. Але потім знайшлися добрі люди і їй сказали. Сказали десь за пів року", — згадує моряк.
Організація зв'язку з полоненими
З часом морякам надали можливість контактувати з родиною. Спочатку дзвінки були рідкими, але після втручання Червоного Хреста ситуація покращилася:
"Спочатку за місяці півтора дали зателефонувати, три хвилини. Потім почали дзвонити через п'ятнадцять днів. І після приїзду Червоного Хреста нам давали дзвонити щотижня".
Звільнення та повернення додому
Звільняти українських моряків з полону хуситів допомагало Головне управління розвідки. Момент звільнення, за словами Віталія, був настільки неочікуваним, що він довго не міг усвідомити реальність того, що відбувається:
"Спочатку я навіть не повірив. Я, коли ми навіть уже заїхали на територію України, на кордон, я ще не розумів, що відбувається".
Реабілітація після полону
За час полону Віталій значно втратив вагу. За оцінкою сестри — не менше 15 кілограмів. Також жінка розповіла про плани щодо реабілітації:
"З приводу психологічного здоров'я поки незрозуміло. Зрозуміло, що психолог потрібен і психотерапевт. Я вважаю, що потрібний кожному українцю, а тим більше українцю, який побував за кордоном, де його тримали 14 місяців у полоні".
Родина намагається підтримувати Віталія та допомогти йому повернутися до нормального життя:
"Ми розмовляємо, спілкуємось, живемо, намагаємося жити далі, звичайно, хочеться забути це все, як страшний сон, але все згодом, час лікує", — резюмувала Катерина.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області