15 жовтня відзначають Міжнародний день білої тростини, яка допомагає пересуватись людині з порушеннями зору. Додаткову безпеку їй також може забезпечити собака-поводир. В Одесі працює єдина школа, де готують таких тварин. Як навчають собак-поводирів, "Українському радіо Одеса" розповіли кінологи школи.
Історії кінологів, які готують собак-поводирів
Одеський кінолог Олег Радомисльський готує собак-поводирів із 2001 року, коли до нього звернувся незрячий одесит Леонід Кочу із проханням виховати таку тварину для нього. За його словами, навчання собаки-поводирі проходять на базі Національної школи службового собаківництва.
"Сьогодні в Одесі готують не лише собак, які згодом стануть очима своїх майбутніх власників, але і нових інструкторів, які згодом зможуть також готувати собак-поводирів. У школі собаківництва разом із поводирем клієнт отримує і сертифікат міжнародного класу та посвідчення на собаку, яке інформує оточення, що це саме пес-поводир", — зазначив Олег Радомисльський.
Сергій Гаврилюк — інструктор школи собаківництва в Одесі. Чоловік родом з Дніпропетровщини, втратив зір 35 років тому на виробництві. Коли йому запропонували тренувати собак-поводирів, він погодився. Чоловік працює кінологом вже вісім місяців.
"У нас в Україні зовсім немає кінологів, я дуже багато років шукав, коли ще сам не був кінологом, і знайшов тільки одного на той час. Це Олег Радомисльський, він мене всьому навчив. Я, будучи незрячим, підготував німецьку вівчарку. Зараз у мене дві собаки-поводирія", — розповів Сергій.
Скільки часу потрібно, щоб навчити собаку-поводиря
За словами кінолога Сергія Гаврилюка, для того, щоб навчити собаку-поводиря, потрібно кілька років.
"Треба брати цуценя. Спочатку тварина підбирається, робляться тести, потім вона передається волонтерам або іншим людям, які хотіли б допомагати її вирощувати. Собака проходить соціалізацію: десь цілий рік цуценя живе в сім'ї, її беруть з собою скрізь і з нею мандрують. А потім тварина повертається до нас, тоді вже починається спецпідготовка. І це ще не факт, що вона зможе стати собакою-поводирем", — додав Сергій.
Кінолог також відзначив, що після того, як тварина пройде відповідне навчання, до школи запрошують його господаря. Там вони разом навчаються і звикають один до одного.
"Десь місяць ми витрачаємо на те, щоб навчити незрячу людину правильно давати собаці команди, як з нею ходити, зрозуміти її характер. Навчається сама людина і звикає собака. І якщо в них є взаємний зв'язок, тоді вже незряча людина забирає її до себе додому, де вона живе", — підкреслив він.
Коли людина з вадами зору отримала собаку-поводиря, вона має пройти реабілітацію і навчитись ходити з тростиною самостійно. Також вона має орієнтуватись у просторі, а собака буде допомагати це робити, зауважив чоловік:
"Наприклад, незрячий переїжджає в інше місто, де він жодного разу не був, і шукає банк. Він питає у незнайомця, як пройти до банку, і йому кажуть, що підете прямо, там буде поворот наліво, перейдете світлофор і пройдете трошки правіше, і там буде банк. Саме незряча людина запам'ятовує, куди йти, і каже собаці: "Шукай поруч поворот наліво, і тварина, коли доходить до повороту, зупиняється, людина дає команду наліво — собака поведе наліво".
Сьогодні, у зв'язку із агресією Російської Федерації, попит на собак-поводирів збільшився, зазначив чоловік. Адже кількість ветеранів, які втратили зір на війні, постійно зростає.
"Ми хочемо, щоб людина не сиділа у чотирьох стінах вдома або просила когось, щоб її зводили до магазину, в поліклініку чи аптеку. Хочемо, щоб людина могла самостійно пересуватись скрізь, жити повноцінним життям. Люди заповнюють анкети, стають у чергу", — розповів кінолог.
Історія собаки-поводиря Плюши
Разом із собакою-поводирем Плюшею Сергій Гаврилюк підкорив Говерлу, бував за кордоном, їздив на потязі. Вона стала його очима. Але у перший день повномасштабного вторгнення тварина злякалась вибухів і втекла.
"Ми прокинулись від того, що вікна та двері вилетіли, на мене все сиплеться, за вікном вогонь, люди за вікном по коридору бігають, кричать. Мені хтось гукнув: "Сергію, одягайся!" Я встав, давай гукати: "Плюша, Плюша", а Плюші немає. Я почав її шукати, вірив, що вона жива. На телебачення давали оголошення, де можна було, скрізь шукав", — прокоментував кінолог.
Він продовжив, після втрати Плюші його накрила депресія. Але він вірив у те, що собака знайдеться. Поки Сергій займався пошуками, він вирішив взяти ще одну тварину та навчати її. Два роки Плюша провела на сході разом із військовими, доки її не повернули додому.
"Таке щастя було. Я забрав її, ми поїхали додому, і тепер в мене два собаки-поводирі. Спочатку вони ревнували мене один до одного, а потім подружились. Плюша була на війні, це їй дало стрес, вона зараз дуже лякається вибухів та інших звуків. Вона в мене зараз для душі, в основному. Плюша — це собака-терапевт", — резюмував чоловік.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області