Михайло Шевченко з позивним «Босяк» долучився до війська у 2014 році. Він служив у 28-й окремій механізованій бригаді та Силах спеціальних операцій. В інтерв'ю Суспільному ветеран розповів про бої на Донеччині й Херсонщині, порятунок поранених побратимів під час оточення в Олександрівці та плани допомагати ветеранам після звільнення зі служби.
«Ми не маємо права бути поза політикою»
До 2014 року Михайло Шевченко займався будівельним бізнесом. За його словами, спочатку він не до кінця розумів події Революції гідності. Приїхав на Майдан, побував у Маріїнському парку, спостерігав за тим, що відбувалося. Рішення піти добровольцем ухвалив після того, як Росія окупувала Крим.
«Так не можна казати, але на той час я був, як-то кажуть, "поза політикою". Зараз я розумію, що ми не маємо права бути поза політикою, бо це наша держава. Коли кацапи зайшли до Криму, я вже прийняв рішення, що йду добровольцем», — розповів ветеран.
У 2014 році Шевченко долучився до 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. До 2016 року він служив у її складі, після чого перейшов до Сил спеціальних операцій. У 2022 році повернувся до 28-ї бригади.
Під час служби на Донеччині він брав участь у бойових діях на різних напрямках, зокрема біля Мар'їнки, Красногорівки та Донецького аеропорту. Також підрозділ прикривав військових під час боїв за Дебальцеве. У 2016 році Шевченко служив на Луганщині, зокрема в районі Станиці Луганської.
На той час він був головним сержантом розвідувальної роти. Оскільки ротного не було, тимчасово виконував його обов'язки.
«Розвідник повинен вміти багато чого»
Шевченко називає розвідку однією з найскладніших військових спеціальностей. За його словами, розвідники не лише збирають інформацію про противника, а й виконують завдання безпосередньо на полі бою: перевіряють маршрути, заходять у тил і на фланги, беруть участь у штурмах, супроводжують піхоту та передають координати для ураження цілей.
«Сам розвідник повинен вміти багато чого. Це такий універсальний солдат: ми пробиваємо дороги, заходимо, штурмуємо, заводимо піхоту, штурмуємо далі, спостерігаємо, визначаємо цілі та надаємо координати», — пояснив ветеран.
Він також розповів, що розвідникам доводилося розміновувати території та облаштовувати проходи.
«Зараз війна кардинально змінилася»
За словами Шевченка, найважчими для нього були 2014-й і 2022 роки. На початку війни українські військові, зокрема добровольці, мали мало досвіду й не завжди розуміли, звідки ведуть вогонь.
«У 2014 році взагалі таке бувало. Ти розташовуєшся, копаєш бліндажі, а по тобі просто б'ють «Гради»«Град» (БМ-21) — це радянська та російська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) калібру 122 мм.Вона призначена для ураження живої сили, нефронтованої техніки, артилерійських батарей та командних пунктів противника на великих площах., «Урагани»«Ураган» (БМ-27) — це радянська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) калібру 220 мм.Призначена для ураження живої сили, бронетехніки, артилерійських батарей, командних пунктів та дистанційного мінування місцевості., «Смерчі»«Смерч» (БМ-30 «Смерч», індекс ГРАУ 9К58) — це радянська та російська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) калібру 300 мм.Вона призначена для ураження на дальніх підступах будь-яких групових цілей: живої сили, незахищеної та броньованої техніки, артилерії, тактичних ракет і командних пунктів., і ти не розумієш, що куди (летить, – ред.)», — згадує він.
За вісім років українські військові здобули бойовий досвід. Тому на початку повномасштабного вторгнення, за словами Михайла, підрозділи вже краще розуміли, як діяти в умовах бойових дій. Завдання розвідників полягало, зокрема, у виявленні російської техніки, визначенні її координат і передачі даних артилерії та реактивним системам залпового вогню (РСЗВ)Реактивна система залпового вогню (РСЗВ) — це комплекс озброєння, призначений для ураження живої сили, техніки та об'єктів противника на великих відстанях за допомогою запуску серії некерованих або керованих реактивних снарядів (ракет) за короткий проміжок часу..
Шевченко розповів, що в перші місяці повномасштабної війни розвідники й піхотинці могли невеликими групами виходити проти російських танків. На його думку, тоді важливу роль відігравали рішучість і бойовий дух добровольців.
Нині, каже ветеран, умови на фронті кардинально змінилися через масове застосування безпілотників.
«Щоб дійти (до позиції, — ред.), потрібно пройти дуже довгий шлях, тому що ти постійно повинен моніторити небо. Тебе спочатку підвозять до одного пункту, потім ти йдеш пішки. Звісно, через певні проміжки є укриття, де ти перечікуєш, збиваєш дрони або ховаєшся. І постійно дрони — режим нон-стоп. Тому зараз війна кардинально змінилася», — зазначив Шевченко.
Оточення в Олександрівці та порятунок поранених
Одним із найболючіших спогадів зі служби для Шевченка залишилися бої в Олександрівці на Херсонщині. За його словами, українські військові опинилися в оточенні, коли російські сили перекрили обидві дороги до населеного пункту.
«Нас відрізали, повністю перекрили дамбу. Якщо знаєте, в Олександрівці є дві дамби — фактично дві дороги. Одну вони перерізали, а другу повністю перекрили. Їхні танки, бехи,Мається на увазі БМП, бойова машина піхоти, яка призначена для транспортування особового складу до переднього краю, підвищення його мобільності, озброєності та захищеності на полі бою, а також для спільного бою разом із танками. артилерія, РСЗВ, авіація — працювало все. Нас просто рівняли», — розповів ветеран.
Дістатися до оточених українських військових було складно. За словами Шевченка, підрозділи, які намагалися прорватися на допомогу, також потрапляли під російські обстріли. У боях загинуло багато його побратимів.
Шевченко вирішив утримувати останню вулицю, яку він назвав Лісовою, щоб дати можливість військовим відступити. Водночас він намагався вивезти поранених. Дорога та дамба перебували під обстрілами, тому кожна поїздка була небезпечною.
Під час першого виїзду ветеран зібрав поранених і домовився з піхотинцями про оборону вулиці.
«І коли я вискакую, то дуже добре пам'ятаю цього піхотинця. Він каже: "Ви повернетеся, ви точно повернетеся". Я відповідаю: "Точно повернуся"», — згадує він.
Після цього він вирушив до Лиманів, де перебували військові з різних підрозділів. За словами ветерана, охочих їхати з ним спочатку не знайшлося, оскільки відповідної команди не було. Тоді він вирішив знову прориватися до побратимів.
«Ми вивезли, щоб зрозуміло за той день, десь 36–38 людей», — розповів Шевченко.
«Чому не я? Чому вони?»: як війна впливає на військових
Шевченко розповів, що з роками служби психологічно ставало дедалі важче. Коли військовий бачить, як гинуть побратими, він може починати звинувачувати себе в тому, що не зміг їх урятувати.
«Чому не я? Чому вони?» — ці запитання, за словами ветерана, виникають у нього, коли він згадує загиблих.
Він зазначив, що з часом накопичується психологічна втома, а обличчя загиблих побратимів постійно повертаються у спогадах. Військовий може думати про те, що міг зробити інакше, або картати себе за те, що не зміг когось урятувати.
«Десь ти задумуєшся, що не зміг зробити, десь — не зміг вберегти. Але розумієш, що це війна, а війна — вона така, жорстока», — додав Михайло.
Підтримку він знаходив у коханій. За словами ветерана, вона вірила в нього та підтримувала протягом служби. Він вважає, що розуміння з боку близьких особливо важливе для військових.
«В нас дійсно є зараз шанс написати історію»: чим ветеран займатиметься після звільнення зі служби
Шевченко розповів, що звільнився з військової служби приблизно за два тижні до запису інтерв'ю. Після цього його призначили головою консультативної ради з питань ветеранів, членів їхніх родин і людей, які постраждали внаслідок війни.
Серед основних напрямків роботи він назвав юридичний супровід ветеранів, допомогу з лікуванням і підтримку родин безвісти зниклих військових.
За словами Шевченка, він уже залучив до цієї роботи побратимів, які також звільнилися зі служби. Він вважає, що для ефективної допомоги ветеранам і їхнім родинам потрібно об'єднувати зусилля.
«Планів дуже багато, треба працювати, треба допомагати», — сказав він.
Шевченко наголосив, що нині важливо об'єднати людей, які готові працювати задля підтримки військових, ветеранів і постраждалих від війни.
«У першу чергу, треба всіх об'єднати, бо в нас дійсно є зараз шанс написати історію», — додав ветеран.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.