Пічне опалення, запаси дров, генератор і власна криниця можуть допомогти пережити зиму під час тривалих відключень електроенергії. Однак перед переїздом із міста варто оцінити стан будинку, вартість опалення, доступність води, медичної допомоги й транспорту. Як живуть у селах на півночі Одещини та що радить родина, яка переїхала до села ще у 2018 році — у матеріалі Суспільного.
Скільки коштує будинок у селі
Поради переїжджати з великих міст у сільську місцевість на зиму регулярно з'являються в публічному просторі. Водночас такий переїзд потребує підготовки: потрібно знайти придатне для життя житло, подбати про опалення, транспорт і можливість працювати за обмеженої інфраструктури.
Письменник Андрій Кокотюха, критикуючи рекомендації переїжджати до сіл, звертав увагу на витрати на житло, необхідність автомобіля, регулярного транспортного сполучення, туалету в будинку та стабільного інтернету. Аналітик Юрій Гончаренко у відповідь зауважував, що туалет на вулиці теж може бути варіантом.
Наскільки реально перезимувати в селі на Одещині, Суспільне з'ясовувало на прикладі віддалених населених пунктів Кодимської громади.
У Шершенцях живуть близько 950 людей, в Олексіївці — 650. За словами голови Шершенецького старостинського округу Олександра Малінковського, у селах є чимало покинутих будинків. Більшість із них збудували ще до 1960-х років, а коштувати вони можуть приблизно 10–20 тисяч гривень. Проте в таких оселях часто немає туалету всередині.
На сайтах оголошень є й дорожчі пропозиції. У Лисогірці будинок виставили на продаж за 5,5 тисячі доларів, а старіший — за 3 тисячі. В останньому три кімнати, літня кухня, господарські приміщення та електропостачання, але воду підведено на вулиці. До Кодими — близько п'яти кілометрів. У самій Кодимі будинок із чотирма житловими кімнатами, ванною, кухнею та комбінованим дров'яним і електричним опаленням пропонували за 13,5 тисячі доларів.
Навіть якщо будинок виглядає покинутим, заселятися до нього без дозволу не можна. Виконавчий директор Одеського регіонального відділення Асоціації міст України Юрій Ямковой пояснив, що будинки, власника яких не вдалося встановити, можна передати у власність громади лише за відповідною юридичною процедурою.
«Власник невідомий — то це через суд. Так, орган місцевого самоврядування може зробити такий аудит, провести, зробити все правильно, подати в суд і отримати у власність територіальної громади ті чи інші об'єкти, а потім вже вирішувати, який спосіб вони можуть надати можливість переселенцям на території цієї громади жити, працювати, бути корисними цій громаді», — зазначив Юрій Ямковой.
Дрова на зиму: чому виник дефіцит
У Кодимській громаді немає газифікації, тому будинки опалюють переважно дровами або електричними котлами. Після минулої зими, коли через надзвичайну ситуацію в енергетиці в Одеській області відбувалися тривалі відключення світла, попит на дрова зріс. Уже на початку літа громада зіткнулася з дефіцитом.
У липні заступник голови Кодимської громади Руслан Онуфрієнко повідомив, що місцеве лісництво тимчасово припинило приймати заявки, щоб виконати вже отримані замовлення. Причинами дефіциту стали нестача працівників, дорожча доставка та обмеження заготівлі деревини на окремих територіях Вінницької області.
«Дефіцит склався у зв'язку з тим, що, по-перше, сьогодні в лісі нема кому працювати. Дуже багато працівників на фронті, в ЗСУ, дехто переховується. Ситуація поступово починає вирівнюватися, і з 10 жовтня лісництво місцеве відновить виписку дров», — розповів Руслан Онуфрієнко.
За його підрахунками, лише на Кодимщині за опалювальний сезон потрібно близько 60 тисяч складометрів дров — у середньому по 10 на родину. Цьогоріч ціни зросли на 10–15% порівняно з минулим роком. У місцевому лісництві складометр коштував близько 880 гривень без завантаження та доставки, а транспортні витрати могли сягати 10 тисяч гривень. Приватні постачальники пропонували метрові дрова за 2700–3500 гривень за складометр, а колоті — за 3800–4200 гривень із доставкою.
Голова Шершенецького старостинського округу Олександр Малінковський підтвердив, що восени дрова розвозили тим, хто подав заявки ще навесні. Житель Мар'янівки Березівської громади Валентин Долгочуб, який переїхав із родиною з Одеси до села у 2018 році, радить не відкладати заготівлю палива до холодів.
«Для тих, хто, можливо, задумався переїжджати в село не цю зиму, потрібно розуміти, що дрова треба заготовляти влітку, звичайно. Жовтень — це вже трошки пізнувато для того, щоб заготовляти дрова в селі, але це можливо. Тим паче, якщо ми говоримо про південь України, то, в принципі, знайти сухі дрова ще цілком можливо», — сказав він.
Долгочуб радить попросити власника або сусідів показати, як користуватися піччю, якщо такого досвіду немає.
«Заходячи в хату, можна спитати у власника, колишнього власника або у сусідів, щоб вони показали, як цією пічкою користуватись. Це прямо мастхев. Рубання дров — це хороший антистрес. Можу засвідчити це багаторічним досвідом», — розповів чоловік.
Вода, електрика та інтернет
У Шершенцях є п'ять водонапірних веж, в Олексіївці — три. За словами Малінковського, запас води в них становить приблизно 20–25 тонн. Якщо зникає електроенергія, вода ще певний час залишається в системі, однак її запас обмежений.
«Якщо не стало світла, то на деякий період вода ще є. Вода і на добу, і на дві. Але потім вже підключається електроенергія», — пояснив староста.
У Шершенцях також є понад сотню криниць. Щороку фахівці перевіряють якість води. За словами Малінковського, вона придатна для пиття, хоча через особливості місцевого ґрунту має певні відхилення за окремими показниками.
У селах доступні мобільний зв'язок та інтернет. За словами старости, оператори забезпечили обладнання генераторами й пальним, а за потреби можуть використовувати акумулятори. Водночас тим, хто планує працювати дистанційно, варто перевірити покриття оператора та можливість підключення до інтернету в конкретному будинку.
Валентин Долгочуб розповів, що має генератор потужністю 4,5 кВт. Він придбав його у 2023 році, коли служив у Збройних силах України.
«Його вистачає повністю на покриття всіх нагальних потреб при відключеннях електроенергії. Бойлер, холодильник — все, світло», — розповів чоловік.
Водночас генератор потребує пального, мастила й регулярного обслуговування. Важливо заздалегідь з'ясувати, чи є поблизу майстер, який зможе відремонтувати обладнання.
«І мастилом його треба обслуговувати. Як і будь-який двигун, він потребує догляду, він потребує ремонту. І якщо ви самі не можете з цим поратись, дуже важливо зрозуміти, де поблизу є якийсь механік, автомеханік, який може цей генератор розібрати і зрозуміти, що в ньому не так», — пояснив Долгочуб.
За його словами, минулого року він запрошував до себе батьків з Одеси, коли в окремих районах міста тривалий час не було тепла, води й електрики.
Транспорт, лікарня та аптека
Шершенці та Олексіївка — одні з найвіддаленіших сіл Кодимської громади. Від Шершенців до лікарні близько 25 кілометрів, від Олексіївки — приблизно 30. В обох селах працюють фельдшерсько-акушерські пункти. Постійної аптеки в Шершенцях уже немає, однак у громаді організували роботу виїзної: вона приїжджає за графіком, про який жителів повідомляють заздалегідь.
«Вона приїжджає в село, годинку-дві працює, люди приходять, купляють, що треба, потім собі переїжджає за графіком в друге село», — розповів Олександр Малінковський.
Автобуси курсують у понеділок, четвер, п'ятницю та суботу — один рейс на день. У Шершенцях працюють три магазини, в Олексіївці — один. Поштові послуги також доступні за визначеним графіком.
Автомобіль у селі може суттєво полегшити життя, особливо коли потрібно терміново їхати до лікарні або вирішувати побутові питання. Валентин Долгочуб поділився власним досвідом виклику швидкої допомоги:
«Швидка допомога приїжджає за той самий час. 15 хвилин — і вони на місці, перевірено вже не раз», — сказав він.
Перед переїздом варто з'ясувати, де розташовані найближчі медичні заклади, як працює ФАПФельдшерсько-акушерський пункт і який транспорт доступний у разі невідкладної потреби. Родинам із дітьми також слід перевірити можливості навчання: за словами Долгочуба, у районних центрах є ліцеї та гімназії, а дітей можуть підвозити шкільними автобусами.
Газові балони, туалет і гаряча вода
У Шершенцях та Олексіївці немає централізованого газопостачання. Жителі користуються електроприладами або привозним пропан-бутаном, який доставляють приблизно раз на місяць.
«У нас є домовленість з постачальником, у нього є повний пакет документів. Він нам зателефонував. І це ми вже два роки працюємо. Раз у місяць він нам привозить, заправляють люди балони, хто собі бажає», — пояснив Малінковський.
За словами старости, газ коштує 47 гривень за кілограм, а балона в середньому вистачає на два-три місяці.
У селах немає централізованої каналізації, тому жителі переважно користуються власними вигрібними ямами. Частина туалетів розташована надворі, хоча в новіших або відремонтованих будинках облаштовують санвузли, душові та бойлери.
«Кажуть, хто постаріший, ще собі не зробив, а хто молодший — вже поробили собі в хаті туалети, душі, бойлери, гаряча вода, холодна вода», — розповів Малінковський.
Вигрібні ями потрібно періодично очищувати. Частина жителів замовляє асенізаційну машину, інші вирішують це питання самостійно.
Долгочуб розповів, що його родина свідомо шукала будинок із міськими зручностями.
«Ми — люди міські з дружиною, обирали хату зі зручностями. Таке нерідко трапляється в селі насправді. Ось я маю на увазі, що вбиральня знаходиться там, у самій хаті, підведена вода безпосередньо, є душ, бойлер і тому подібне», — зазначив він.
Водночас чоловік зауважив, що відсутність туалету в будинку не обов'язково має бути вирішальною перешкодою.
«Якщо цінність такої нерухомості дорівнює нулю з туалетом на дворі, то коли в місті перемерзає каналізація в багатоквартирному будинку, то вбиральня на дворі здасться дуже непоганим варіантом», — сказав Долгочуб.
Дороги та сусіди
Ще одна проблема Шершенців та Олексіївки — розбита дорога, яка сполучає села з центром громади. За словами Малінковського, ремонт планували, однак його відклали через скорочення державних видатків на дорожню інфраструктуру. Стан доріг варто враховувати тим, хто регулярно їздитиме до лікарні, за продуктами чи на роботу.
Валентин Долгочуб живе в Мар'янівці з родиною з 2018 року. У селі, за його словами, близько 120 жителів, три магазини та доступні поштові послуги. Він вважає, що під час вибору будинку важливо звернути увагу не лише на оселю, а й на сусідів.
«Єдине, що я хочу наголосити, що якщо ви обираєте хату в селі, ви обираєте її з сусідами. Це не те, що ви можете жити і не знати, як звучать сусіди по сходовому майданчику. Сусіди в селі — це ті люди, які вас, скоріш за все, підтримають, вам щось підкажуть, як що робити», — розповів він.
Перед переїздом на зиму варто перевірити стан будинку, заздалегідь організувати опалення, з'ясувати можливості резервного електроживлення та оцінити доступність води, інтернету, магазинів і медичної допомоги. Важливо також порахувати витрати на дрова, пальне й утримання житла та зрозуміти, чи вистачить місцевої інфраструктури для повсякденних потреб родини.
Співавторка: Світлана Ліра
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, фщоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.