В Авангардівській громаді на Одещині дві художниці відновлюють автобусні зупинки, прикрашені мозаїкою. Одну з них майстрині вже привели до ладу, а нині завершують роботи в селі Нова Долина. Оскільки частина мозаїчних зображень не збереглася, втрачені фрагменти відтворюють фарбами.
Над відновленням працюють завідувачка художньої майстерні Центру культурних послуг Авангардівської селищної ради Ганна Лунгул та керівниця студії філії цього центру Марина Глущенко. На зупинці в Новій Долині художниці вже очистили мозаїку від бруду та відтворили фарбами ділянки, де бракувало плитки. Нині вони завершують роботу.
За словами Ганни Лунгул, усе почалося із зупинки поблизу каналу в громаді. На той час вона перебувала в занедбаному стані: частина мозаїки відпала, окремі ділянки зображень були зруйновані, а на стінах залишилися сліди від оголошень. Художниць попросили привести споруду до ладу.
Роботи на першій зупинці завершили приблизно півтора року тому. Після цього майстрині дійшли висновку, що інші зупинки громади, на яких збереглася мозаїка, також потрібно підтримувати в належному стані.
Наступною стала зупинка в Новій Долині. Вона збереглася краще за попередню, однак окремих фрагментів плитки також бракувало. Художниці очистили поверхню від пилу, бруду та клею, а потім узялися відтворювати пошкоджені ділянки. Як пояснила Ганна, навіть після звичайного очищення мозаїка стає помітно яскравішою.
Як відновлюють мозаїку без оригінальної плитки
Найскладнішою для художниць виявилася робота над першою зупинкою. Там бракувало настільки багато елементів мозаїки, що подекуди було неможливо визначити, який малюнок зображував автор.
Відновити його за допомогою смальти — матеріалу, з якого створена мозаїка, — майстрині не могли. За словами Марини Глущенко, вони не володіють технікою виготовлення такої мозаїки, а знайти смальту потрібних відтінків нині складно. Пошук і підбір матеріалів міг тривати від пів року до року, тоді як на роботу художниці мали лише тиждень.
Тому Ганна та Марина вирішили використати фарби. Спочатку потрібно було відтворити сам малюнок, адже частина зображення не збереглася.
«Анна Ігорівна малювала ескіз. Ми придумували, додумували. Був ескіз. І по цьому ескізу ми спочатку шпаклювали, зароблювали ці всі міста. А потім вже малювали, підбирали колір кожної плиточки», — розповіла Марина Глущенко.
Художниці зашпаклювали місця, де бракувало мозаїки, та розписали їх відповідно до підготовленого ескізу. Кольори підбирали окремо для кожного елемента, намагаючись відтворити навіть відтінки цементних проміжків між плитками. Після завершення роботи розпис покрили лаком.
За схожим принципом майстрині працюють і в Новій Долині. Тут збереглося більше оригінальних фрагментів, тому відтворювати довелося лише окремі пошкоджені ділянки.
Зупинка з дитинства та мозаїки Одещини
Для Марини Глущенко зупинка в Новій Долині пов'язана зі спогадами про дитинство. За її словами, наступного року селу виповниться 70 років, а сама споруда стоїть тут стільки, скільки вона себе пам'ятає.
Раніше в населеному пункті було дві зупинки з мозаїкою, однак донині збереглася лише одна. Іншу, як розповіла Марина, знесли. Художниця пов'язує це з появою магазинів та нової забудови.
«Я з дитинства пам'ятаю, я дуже любила цю зупинку, тому що вона яскрава така, така кольорова. І якось, мені здається, всім подобалася. Всі, хто приходив, завжди її розглядали, тому що це цікаво», — пригадала Марина.
Під час поїздок Одещиною художниця звертала увагу й на інші мозаїчні зупинки. За її спостереженнями, такі споруди можна побачити в багатьох селах, а подекуди їх збереглося по дві-три. Мозаїки відрізняються сюжетами, які часто пов'язані з особливостями місцевості.
У населених пунктах, де розвивалися землеробство та виноградарство, на зупинках зображували хліб, колосся, виноград і врожаї. Такі мотиви характерні й для мозаїк, над якими працюють художниці.
Натомість на Кодимщині, за словами Марини, трапляються зупинки з історичними сюжетами. На них можна побачити козака Мамая, коней та зображення воїнів.
Чому художниці хочуть зберегти старі зупинки
Ганна Лунгул вважає, що збереження мозаїк набуло особливого значення під час повномасштабної війни. На її думку, такі роботи є частиною української культури, яку потрібно не лише берегти, а й передавати наступним поколінням.
«Ми цю культуру маємо зберігати навпаки, щоб свою ідентичність показати і передавати наступним поколінням», — сказала Ганна.
Художниця переконана, що українське мистецтво, зокрема роботи художників і письменників, потрібно популяризувати також за кордоном. Це, на її думку, один зі способів показати українську культурну спадщину іншим країнам.
Водночас Ганна звернула увагу на стан старих мозаїчних зупинок. Коли з них відпадає плитка, а зображення поступово руйнуються, такі споруди можуть знести замість того, щоб ремонтувати. Саме тому, на її переконання, важливо не чекати, поки мозаїки опиняться в аварійному стані.
«Ми вважаємо, що не потрібно їх доводити до такого стану, а підтримувати їхній зовнішній вигляд, десь підремонтувати, десь відреставрувати, і вони, я думаю, довго прослужать», — підсумувала Ганна Лунгул.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.