Військовослужбовець Родіон Номировський із Південного на Одещині перебуває в російському полоні 50 місяців — з липня 2022 року. За цей час четверо звільнених українських військових передавали його матері Валентині звістки від сина та білі троянди. Такі квіти Родіон дарував їй ще до повномасштабної війни, а нині вони стали для родини символом зв'язку з ним.
Про полон сина, його листи та розповіді звільнених військових Валентина Номировська розповіла Суспільному.
Родіон — молодший із двох синів Валентини, різниця у віці між братами — 16 років. До повномасштабної війни мати й син багато спілкувалися. Валентина згадує, що вони були близькими не лише як родичі, а й як друзі.
Після початку повномасштабного вторгнення обидва її сини вирішили долучитися до війська. Про своє рішення вони повідомили матері, коли разом із дружиною старшого сина приїхали до неї в Південне.
«Я не знаю, які вже тоді емоції нас опановували, але я гордилась. Я вважала, що це правильні чоловічі вчинки», — каже Валентина.
Спочатку брати служили разом, згодом їх направили на різні напрямки. За словами Валентини, старший син був командиром взводу на Херсонщині. Родіона, який також командував взводом, направили на Харківщину.
Перебуваючи на службі, Родіон щоранку та щовечора надсилав матері короткі відео, аби вона знала, що з ним усе гаразд.
«Доброго ранку, у мене все 4.5.0.Код 4.5.0. у військовому сленгу означає «все спокійно» або «все добре» Бажаю гарного дня, приємного настрою та вільних думок. Цілую, люблю, обіймаю», — говорив він на одному із записів.
Зв'язок обірвався у липні 2022 року
10 липня 2022 року Родіон перестав виходити на зв'язок. Згодом Валентина дізналася, що автомобіль, у якому перебували її син та його водій, потрапив під артилерійський обстріл. За її словами, обидва були поранені та потрапили в російський полон.
Спочатку родині повідомили, що Родіон зник безвісти. Після цього Валентина почала самостійно шукати інформацію про сина. Жінка телефонувала до різних установ, а все, що їй вдавалося дізнатися, записувала у зошит.
«По 50 дзвінків в день було, навіть більше. Я знайшла інформацію про нього, що живий і поранений», — згадує жінка.
Через деякий час вона отримала підтвердження, що син перебуває в полоні.
Білі троянди від сина з полону
Білі троянди Родіон дарував матері ще до повномасштабної війни. Валентина розповіла, що син вважав їх вишуканими. Після його потрапляння в полон ці квіти набули для неї іншого значення.
«Я червоні теж люблю, але тепер вже білі — це понад усе. Це вже символ моєї родини», — каже Валентина.
Звільнених із полону військових, які мали можливість поспілкуватися з Родіоном, він просив зателефонувати матері, а за можливості — передати їй білі троянди. За словами Валентини, до неї в Південне з такими звістками вже приїжджали четверо військових.
Останній букет їй передав звільнений військовий Богдан.
Уперше звістку від сина Валентині передав голова Коблівської сільської ради. Згодом він приїхав до неї з букетом із 15 білих троянд.
За словами жінки, прохання Родіона передав Олег Самарський, звільнений з полону військовий, який перебував із її сином в одній камері:
«Син дуже-дуже просив передати мені білі троянди. І він передав».
Саме через звільнених військових Валентина отримує й інформацію про те, як Родіон поводиться в полоні. За їхніми розповідями, він читає іншим полоненим книжки вголос, співає, коли це дозволяють, та намагається підтримувати людей, які перебувають разом із ним.
«Кажуть хлопці, що він виділяється поведінкою. Він тримає камеру в тонусі. Він читає книжки в голос їм. Він співає пісні, коли дозволяють», — розповіла Валентина.
До повномасштабної війни Родіон займався спортом. Мати також розповіла, що він добре знає анатомію. За словами звільнених військових, навіть у полоні чоловік намагається підтримувати фізичну форму.
Водночас Валентина переказує їхні свідчення про вкрай погане харчування під час утримання в Курську.
Листи з полону і очікування повернення
Першого листа від Родіона Валентина отримала приблизно через сім-вісім місяців після його потрапляння в полон. Він був коротким: «Мамуля, привіт. Я в полоні, все добре». Згодом надійшли ще чотири листи.
Мати розповідає, що навіть у них син зберігає притаманний йому гумор. В одному зі звернень він написав: «Здравствуйте, моя дорога королева світу». За словами Валентини, так він звертається до неї у кожному листі.
Сама жінка за час полону сина написала йому близько 50 листів. Із розповідей звільнених військових вона знає, що Родіон отримав приблизно десять із них.
В один із листів Валентина вклеїла пелюстку квітки. Вона сумнівалася, що такий конверт передадуть синові, однак згодом військові, які повернулися з полону, розповіли їй, що Родіон його отримав. Одного разу йому передали одразу вісім листів від матері.
«За один раз отримав вісім моїх листів. Вся камера ридала. І він ридав», — розповіла жінка.
19 серпня у Родіона день народження. Поки син залишається в полоні, Валентина щороку замовляє цього дня торт і пригощає друзів, близьких та сусідів.
Відтоді, як Родіон потрапив у полон, його мати також бере участь в акціях на підтримку українських військовополонених та зниклих безвісти й продовжує писати синові листи.
Найбільше Валентина чекає звістки про його повернення в Україну:
«Найбажаніше моє бажання, мрія — це обійняти сина. Я буду трохи спокійніша і щасливіша, коли він буде хоча б на українській землі. Хай не я його обійму, коли обмін буде. Тоді я буду впевнена, що він є, живий, що він повернувся».
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.