Море, люди та здатність жити попри війну. До Дня міста Суспільне Одеса запитали громадських та релігійних діячів, підприємців, а також героїв наших матеріалів, що, на їхню думку, робить Одесу Одесою та чому місту це важливо зберегти.
Люди, свобода і гумор
Серед головних особливостей Одеси співрозмовники виділяють самих одеситів та риси їхнього характеру.
Борис Бухман — фотохудожник, член Національної спілки фотохудожників України та фотожурналіст Суспільне Одеса, каже, що попри складні періоди історії, жителі міста зберігають власний світогляд і прагнення до свободи:
«Одесит — це покликання. Ти можеш не народитися тут, але якщо ти любиш місто, місто починає любити тебе! Також Одесу робить Одесою свобода самовираження. Моє місто обманювали, захоплювали, але Одеса завжди залишається вільним містом — зі своєю історією».
Олена Гурова — підприємиця, блогерка та співзасновниця мережі рожевих мультибрендових магазинів косметики та одягу в Одесі та інших містах. Житло та крамниці підприємиці неодноразово були зруйновані внаслідок обстрілів російської армії.
Підприємиця теж передусім говорить про людей. Для неї одеситів вирізняють гумор, любов до міста та здатність зберігати звичний ритм навіть після важких ночей.
«Після обстрілів одесити зранку відчиняють магазини, ведуть дітей у школи, п'ють каву, працюють, жартують. Оцю здатність Одеси жити за будь-яких обставин точно треба зберегти. А ще місто неможливо уявити без нашого бізнесу. Кав'ярні, магазини, салони, ресторани — все те, що люди роками створюють своїми руками. Я сама підприємиця і дуже хочу, щоб в Одесі зберігалася можливість відкривати своє, працювати й рости саме тут», — зазначила вона.
Голова Синодального відділу УПЦ «Церква і культура» та настоятелька Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря в Одесі ігуменя Серафима сформулювала п'ять речей без яких неможливо уявити місто коротко:
«Це свобода, гідність, гумор, незламність і талант виживання», — відзначила ігуменя.
Військовий капелан і настоятель Свято-Троїцького храму Одеси Василь Вирозуб пробув 70 днів у російському полоні. Серед важливих рис міста він називає одеситів, міський фольклор, самоіронію, оптимізм і вміннпробув я об'єднуватися у складні часи.
Окремо він говорить про багатокультурність і дух свободи, які, за його словами, сформували волелюбний характер міста.
Бухгалтерка Тетяна Кружкова, яка виросла на Княжій в Одесі, а після початку повномасштабного вторгнення переїхала до села, також називає важливими різноманітність національностей, легкість спілкування, дружелюбність і ввічливість.
Море, порт і міський ритм
Море згадували одразу кілька співрозмовників. Для Олени Гурової воно є частиною самого відчуття Одеси, навіть якщо людина не буває біля узбережжя щодня:
«Для мене Одеса без моря — не Одеса. Можна місяцями до нього не доходити, але саме відчуття, що воно поруч, дуже важливе».
З міським ритмом Олена Гурова пов'язує і малий бізнес — кав'ярні, магазини, салони та ресторани, які люди створюють власними руками. Вона вважає важливим, щоб в Одесі зберігалася можливість відкривати свою справу, працювати й розвиватися.
Борис Бухман також включив море до своєї п'ятірки — як те, чим одесити діляться з гостями.
Для Василя Вирозуба зв'язок із Чорним морем — це ще й портова ідентичність: Приморський бульвар, запах солі й кави та відкритість міста до світу й нових ідей.
Дворики, архітектура, ринки і культура
Стара архітектура та одеські дворики — ще один мотив, який повторювався у відповідях. Олена Гурова говорить про старі будинки, балкони й дворики як про обличчя міста.
«Я дуже хочу, щоб Одеса не перетворилася повністю на новобудови. Наші старі будинки, балкони, дворики — навіть неідеальні — це її обличчя», — прокоментувала Олена Гурова.
Тетяна Кружкова також згадує старі колоритні дворики та їхніх мешканців, а також про Оперний театр і Пале-Рояль.
«Оперний театр і Пале-Рояль — це наші перлини, які треба оберігати. Я думаю, жоден одесит не уявляє місто без них», — припускає жінка.
Керівниця громадської організації «Родина Янголів Світла», мати загиблого Героя України Олександра «Фарша» Ангеліна Любчак говорить про колорит одеських вулиць і дворів, рідкісну архітектуру, театри, бібліотеки та музеї. Вона наголошує, що старі фасади руйнуються і через неналежне утримання, і внаслідок війни, а тому потребують захисту.
«Якщо ми втратимо наші рідкісні фасади, це буде біда», — зазначає Ангеліна Любчак.
Серед важливих для Одеси місць вона також називає Старокінний ринок і Привоз, а окремо — старі двері та вікна.
Василь Вирозуб теж згадує Привоз і гастрономічну культуру міста — одеську кухню, торгівлю та сусідське спілкування. Також він наголошує на важливості збереження архітектури:
«Безумовно, важливо зберегти спадщину ЮНЕСКО. Знамениті одеські подвір'я з арками, галереями, кованими сходами та ліпниною. Це не просто будівлі, а жива атмосфера міської спільноти», — прокоментував капелан.
Дискусія про дату Дня міста
Ангеліна Любчак зазначила, що 2 вересня як День міста не відзначає. Вона підтримує іншу дату — 19 травня — та вважає прив'язку історії Одеси до 1794 року імперським наративом. Про дискусію навколо історії міста та його датування Суспільне Одеса раніше розповідало в проєкті «Одеса — не "русский город"».
Також Ангеліна Любчак критично оцінила проведення урочистих заходів 2 вересня в умовах повномасштабної війни та згадала вшанування загиблих 29 серпня на Алеї Героїв.
«Це просто неприпустимо — надалі жити за імперськими правилами і наративами, коли щодня гинуть наші діти на передовій! Щодня на нас летять ракети. Це неприпустимо: або змінимось, або загинемо — іншого не буде», — підсумувала вона.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.