Юлія бере участь у проєкті «Підтримане житло» благодійного фонду «Деполь Україна». В його межах вона вже чотири місяці живе у квартирі після майже шести років перебування в притулку для людей, які зазнали безхатченства. Вона поступово облаштовує житло та повертається до самостійного побуту. Про те, що змінилося у її житті за останні місяці, жінка розповіла Суспільному.
У квітні 2026 року Юлія переїхала у квартиру, яку отримала в межах проєкту «Підтримане житло». У червні, після майже двох місяців проживання у квартирі, вона вже ділилася із Суспільним першими враженнями. Тоді вона зазначала, що життя у притулку було непростим, а новий простір здавався незвичним, хоча поступово Юлія починала облаштовувати його під себе.
Наразі Юлія вважає, що загалом ритм життя після переїзду не змінився: вона продовжує працювати, спілкуватися з тими самими людьми та виконувати звичні обов'язки. Водночас, на її думку, тепер вона має більше свободи у повсякденному житті.
«Якщо так грубо казати, то стало зручніше. Тому що коли, наприклад, мешкала в притулку, то в кожному монастирі свої правила. І я абсолютно не проти правил, це добре, але не завжди можна підлаштувати зовнішнє життя під ті правила, які існують. І мені було інколи важко все встигати. А зараз я сама собі режисерка», — поділилася вона.
Юлія все ще згадує, що у притулку було обмежене місце для зберігання власних речей. Саме тому, за її словами, вона звикла до мінімалізму й тепер не може купувати собі багато речей. З цим вона намагається боротися.
«У притулку були обмежені можливості, тому що нас багато, а місця не багато. Казали, що не потрібно, щоб у вас там було десять того, десять цього. Оце один-два і все. Чого у мене багато — малюнків. З'явився простір для мистецтва», — розповіла жінка.
За чотири місяці в рамках «Підтриманого житла» Юлія також отримала холодильник та пральну машинку. Друзі та знайомі подарували їй нові тарілки та квіти. Вона розповіла, що їй приємно мати техніку та посуд у власному користуванні.
Окрім побутових змін, Юлія поступово відновлює навички, необхідні для самостійного життя. Зокрема вона навчилася самостійно оплачувати комунальні рахунки. Раніше цим займалися інші члени її родини або власники орендованого житла. Також жінка поступово звикає до району, в якому живе. Вона багато гуляє містом, знайомиться з навколишніми вулицями та інфраструктурою.
Тепер Юлія запрошує до себе гостей: «Я великий любитель, щоби до мене приходили. А куди до мене приходити (коли не було житла, — ред.)? І виходить, що всюди ходила я. І тепер, коли ворота відкрилися, я вже можу їх запрошувати. Мені дуже добре з людьми, а інколи добре і без них. Це добре, що я можу обирати сама».
Жінка поділилася, що незмінним залишилося найголовніше для неї: вона усвідомлює, що отримала це житло не назавжди й колись буде вимушена його покинути. Саме тому, за її словами, намагається не звикати. Втім, тепер вона почувається безпечніше й шукає варіанти вирішення цієї проблеми.
«Я просто трохи сильніша стала. І мені вже не так лячно. Тобто, я розумію, що на вулиці я не залишуся. Не знаю, що саме, але щось буде», — сказала вона.
Менеджерка проєкту «Підтримане житло» Яна Червова зазначила, що за останні два місяці помітила зміни у поведінці Юлії. За її словами, жінка стала вільніше почуватися у квартирі, у неї з'явилися нові плани та бажання витрачати кошти не лише на необхідне. За словами менеджерки, зміни помітні й у тому, як Юлія користується квартирою.
«Вона втілює всі свої ідеї. У неї тепер є бажання заробляти більше, є взагалі більше бажань витрачати кошти на те, на що вона раніше не хотіла витрачати, бо вважала це зайвим або не економним. Зараз вона хоче отримувати задоволення від спілкування, від мистецтва, від музики. Я бачу по квартирі, я бачу по рухах. Ніби от я бачу, що вона вже йде додому. Або як запрошує до себе. Дуже приємно це бачити», — розповіла менеджерка.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області