Валерія родом із Луганщини, в Одесі вона зустріла своє кохання — Івана. Через три дні після їхнього знайомства розпочалася повномасштабна війна і чоловік пішов до лав ЗСУ. У жовтні 2022 року пара одружилася, але в липні цього року Іван загинув. Про історію їхнього кохання — у матеріалі Суспільного.
Валерія Момотенко, дружина загиблого військового Івана Момотенка, переїхала в Одесу з Луганщини у 2021 році. Подружжя познайомилося 21 лютого 2022 року, за три дні до повномасштабної війни. Дівчина зустріла Івана у барі, де він працював. Каже, сподобалися один одному з першого погляду та встигли двічі сходити на побачення.
"Стоїть великий кремезний хлопець у чорній тактичній формі, кепці й бафі — видно тільки очі. А в нього дуже гарні, великі сіро-блакитні очі. Він з мене погляду не зводив. Потім зізнався, що закохався з першого погляду. У мене була симпатія, а в нього — справжнє кохання. Уже через два тижні Іван запропонував мені одружитися", — розповіла дівчина.
Валерія пригадує, що у ніч проти 24 лютого вона не спала: у місті лунали вибухи, Іван був на роботі в охороні. Зранку чоловік поїхав до Березівки Одеської області, побув у батьків, а вже 25 лютого пішов до військкомату, і зустрічі подружжя відклалися аж на травень.
"25 лютого він надіслав мені відеоповідомлення: "Дивись, я тепер військовий". Я була шокована, бо з дитинства асоціювала військових із небезпекою — це страшно, особливо для молодої людини. Але мій чоловік був неймовірно патріотичним, його любов до України важко передати словами. Він запитав: "Якщо я поїду в Маріуполь, ти мене дочекаєшся?". Я відповіла: "Звичайно". І він додав: "Тоді ми з тобою одружимося". Я ж сказала, що одружимося лише після перемоги — ще було надто рано",— додала Валерія.
Валерія каже, що постійно підтримувала з чоловіком зв'язок. У травні Іван забрав дівчину до себе додому. 21 жовтня 2022 року вони офіційно одружилися. Ще пів року жили в Березівці, а згодом переїхали в Одесу, взявши з собою собаку.
Останні півтора року Іван служив у 122-й бригаді територіальної оборони, де виконував обов'язки інструктора групи інструкторів. Хлопці навчали як мобілізованих, так і військовослужбовців, які приїздили на відновлення.
"Мій чоловік постійно вдосконалював свої знання — їздив на навчання до Німеччини та по різних навчальних центрах України. Разом із командою навчали навіть іноземні легіони, які приїхали захищати нашу країну", — поділилася Валерія.
У липні 2025 року Іван Момотенко загинув. Валерія ділиться спогадами останнього дня коли спілкувалася з чоловіком:
"У той день ми спілкувалися до 12-ї години дня. Тривог було дуже багато, усе було напружено. О 12:05 я надіслала чоловікові відеоповідомлення — він його переглянув, але не прослухав. Я думала, можливо, він був зайнятий, або трапилася якась технічна проблема. Протягом дня я продовжувала писати й телефонувати, сподіваючись на відповідь".
Валерія продовжувала намагатися зв’язатися з чоловіком. О 19:10 батько Івана повідомив, що чоловік загинув.
"Ми мріяли про сім’ю, дітей, будинок, власний бізнес. І в одну секунду все це обірвалося. Тепер усе це втратило сенс, бо без нього — наші спільні плани просто зникли", — додала дівчина.
Валерія зізналася, що замкнулася в собі після смерті чоловіка, не хоче бачити чи спілкуватися з людьми й лише нещодавно повернулася в Одесу. Для неї Іван був найріднішою людиною, яку вона любила так само сильно, як і він її.
Валерія розповіла, що в пам’ять про чоловіка зробила чотири тату, кожне має певний сенс для неї:
"Це лев, тому що в нього є знак зодіаку лев. Це свічка, в пам'ять про нього. Це червона нитка та напис "коханюська". Ми не називали один одного стандартними прізвиськами, в нас все пов'язане з коханням. А ще тату з фразою "більше за життя", бо Іван завжди казав, що кохає мене більше за життя".
Валерія прийшла на Європейську площу з маленьким прапорцем у пам’ять про чоловіка. Вона планує встановити тут великий флагшток, приносити квіти й регулярно відвідувати це місце, аби вшановувати пам’ять Івана.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.